У Миколаєві у давнину зачіски міщанок відігравали важливу роль у вираженні індивідуальності, соціального статусу та прив’язаності до традицій. Це був не лише елемент краси, а й своєрідна мова, яка розповідала про місце жінки в суспільстві. Про її віросповідання та зв’язок із культурними тенденціями. Кожна зачіска мала свою історію. Кожна зачіска відображала події, настрої та стиль життя нашого міста. Миколаївські жінки поєднували місцеві традиції із впливами європейської моди. Міщанки створювали образи, які залишили глибокий слід у пам’яті та культурній спадщині. А більше про це читайте на сайті mykolayivchanka.com.ua.
Культурна спадщина Миколаєва в зачісках
Миколаїв, як портове місто з багатою історією морських торгових відносин, завжди відзначався своїм особливим соціокультурним контекстом. Це мало безпосередній впливав на місцевих мешканок та навіть на стиль їх зачісок.
Від початку XIX століття, коли Миколаїв став важливим економічним центром завдяки своєму морському порту, наше місто почали інтегруватися в глобальні торгівельні мережі. Це створило сприятливі умови для обміну культурними та модними впливами. Включаючи й ті, які стосувалися перукарської справи. Тож у цей час зачіски миколаївчанок стали візуальним віддзеркаленням культурного міксу.
В порівнянні з іншими містами, от як Одеса чи Київ, миколаївські зачіски часто поєднували в собі європейські та східні впливи. І це був наслідок географічної близькості до турецьких та грецьких торгових маршрутів. А також впливу французької культури.
Власне, на початку XX століття серед миколаївчанок стало популярним хвилясте волосся. Але обов’язково прикрашене обручами, стрічками чи квітами. Бо саме прикраси тоді символізували багатство та процвітання нашого міста завдяки міському портовому стилю.
Тим не менш, морська специфіка Миколаєва проявлялася й у більш локальних аспектах. Наприклад, у використанні морських мотивів у прикрасах, які часто вкладалися в зачіски міщанок. Так навіть формальні укладки приносили елементи нашої рідної морської культури.
Міський стиль в порівнянні з сільськими традиціями
Міський стиль зачісок миколаївських міщанок мав яскраво виражену відмінність від сільських традицій. Звісно, це було обумовлено соціальними, економічними та культурними умовами. У самому ж Миколаєві зачіски були візитівкою жінки. Демонстрували її статус, освіту й належність до певного прошарку суспільства.
Тут мода на зачіски дуже швидко адаптувалась до європейських впливів. Наприклад, у другій половині ХІХ століття серед міщанок були популярними складні укладки з використанням гребінців, шпильок та яскравих шовкових стрічок. Все це прибувало до нашого міста разом із імпортними товарами.
У селах Миколаївщини в цей час зачіски залишалися практичними й доволі символічними. Зазвичай жінки заплітали волосся в коси. Так, щоб не заважало. І це також мало своє символічне значення – упорядковане волосся вважалося ознакою скромності й порядності. Інколи сільські жінки могли додати в зачіску квіти чи стрічки. Але здебільшого лише для святкових подій.
Унікальна техніка плетіння, або коса по-миколаївськи
Плетіння кіс на Миколаївщині воно мало свої особливості, які відображали місцеву культуру, вплив портового міста та сільську специфіку. Протягом ХІХ-ХХ століть жінки часто плели складні варіації класичних кіс, які мали чітку регіональну особливість.
Однією з них була так звана “коса по-миколаївськи”. Це не просто локальний варіант традиційного українського плетіння, а унікальна техніка, яка розвивалася під впливом різноманітних культурних та історичних чинників, характерних саме для Миколаївщини. Ця техніка виникла як результат поєднання морських і сільських традицій, а також європейських модних тенденцій.
В порівнянні з іншими регіонами України, де більш популярними були стандартні коси, миколаївчанки та жінки сіл Миколаївщини надавали перевагу більш складним варіантам. А ця техніка плетіння поєднувала в собі традиції та інновації.
Для створення “коси по-миколаївськи” потрібно було використовувати не три основні пасма, а на один-два більше. А також нитки або канати. І чим більше – тим краще. Це надавало косі більшу об’ємність та міцність.
Ця зачіска об’єднувала акуратність, витонченість та практичність. Завдяки цьому вона швидко стала популярною серед місцевих жінок і збереглася в народній пам’яті як яскравий приклад творчого поєднання стародавніх технік з морською спадщиною Миколаївщини.
Місцеві традиції весільних зачісок
Весільні зачіски миколаївських жінок на початку XX століття теж мали певні унікальні риси. Обумовлені як місцевими традиціями, так і специфікою портового міста. Однією з відмінностей від інших українських міст було те, що в Миколаєві наречені частіше обирали зачіски, які підкреслювали елегантність та витонченість, характерні для портового стилю. Так, популярністю користувалися високі укладки з використанням прикрас із металу та бісеру. Це символізувало стабільність і заможність.
У селах Миколаївщини, а особливо в тих, що неподалік Інгулу, наречені використовували традиційні коси. Їх вкладалися в кільце та прикрашалися вишитими стрічками та вінками з живих квітів. У самому Миколаєві, в міських родинах, зокрема серед ремісників і купців, було заведено використовувати коштовні елементи, привезені з сусідніх міст чи навіть із Європи. Міські наречені впроваджували більше іноземних модних трендів. Це було пов’язано із широкими торговими контактами Миколаєва.
Весільні зачіски часто поєднували французький стиль бульбашок і кучерів з локальними елементами. От як, наприклад, стрічки з характерною для Миколаївщини вишивкою. Вони неабияк додавали зачіскам свіжого, природного вигляду.
Особливим елементом, який відзначав весільні зачіски миколаївських жінок ХХ століття, було використання локальних аксесуарів. Так, до прикладу, часто можна було побачити різноманітні декоративні деталі, власноруч виготовлені з морських черепашок. Це робило миколаївських наречених особливими та визначними серед інших регіонів, де таке поєднання стилів було менш поширене.
Зачіски на храмові свята та громадські заходи
Для храмових свят зачіски миколаївських міщанок ХХ століття завжди були стриманими. Та водночас вишуканими. Жінки накривали голову хустками або шалями, під якими було зібране у вузол волосся.
У православних родинах поблизу Адміралтейської церкви зазвичай використовували прості металеві шпильки з хрестиками. Це підкреслювало релігійність. Жінки з єврейських родин у районі Херсонського шосе часто носили складні завивки.
Щодо балів та ярмарків, то це були місця, де зачіски жінок набували особливої витонченості. На такі події міщанки, які могли собі це дозволити, вибирали модні укладки у французькому стилі: високі зачіски з локонами, прикрашені брошками, шпильками або стрічками. Прості робітниці, які також хотіли виглядати святково, робили собі прості хвилясті укладки за допомогою примітивних пристроїв, часто виготовлених вручну. До слова, бали та ярмарки частіше за все проходили у районі Слобідки.