Історія фемінізму у Миколаєві

Історія феміністського руху невід’ємно пов’язана з боротьбою жінок за свої права, освіту та можливості у суспільстві. Наш Миколаїв теж не залишилися осторонь цієї важливої справи. Від перших кроків на шляху до активної участі жінок у політичних та соціальних процесах, фемінізм у Миколаєві пережив численні етапи. Пережив те, що змінило не лише обличчя міста, а й долі багатьох поколінь. А більше про історію руху за права жінок у Миколаєві – на сайті mykolayivchanka.com.ua. 

Старт феміністського руху

У другій половині XIX ст. Миколаїв поступово ставав осередком зародження жіночих ініціатив, спрямованих на підтримку жіночих прав та їхню освіту. У 1864-му р. було створено Миколаївське товариство допомоги бідним дітям. І воно не просто займалося благодійністю, а й активно підіймало питання доступу до освіти для дівчат.

Цікавим є той факт, що одним із засновників цього товариства був Олександр Роговський. Його діяльність виділялася прогресивними поглядами. Адже він не лише підтримував, а й просував жіночі ініціативи у Миколаєві.

Значною подією для нашого міста стало відкриття на Великій Морській Першої жіночої гімназії. То було у 1870-му році. Цей навчальний заклад був розрахований на 200 учениць. До слова, він став першим системним освітнім закладом для дівчат на Миколаївщині.

Успіх Першої жіночої гімназії був забезпечений завдяки зусиллям його викладачів. Серед них виділялися вчителька математики Олена Баранова та вчителька літератури Софія Долинська. Їх імена збереглися в архівах. А це свідчить про їхню серйозну роль у становленні жіночої освіти у Миколаєві.

Визначні постаті

Однією з перших активісток місцевого феміністського руху стала миколаївчанка Ольга Третякова, 1847-му р.н. Вона часто організовувала зустрічі у власному будинку. Він знаходився на перетині сучасних вулиць Соборної та Спаської. 

У 1882-му р. Третякова разом із групою активісток зібрала 120 підписів під петицією до міської думи, яка вимагала створення громадської бібліотеки для жінок. Ця бібліотека все ж таки була відкрита. У 1884-му році. На Великій Морській. І згодом вона стала важливим центром освіти для жінок. До 1890-го року цю бібліотеку відвідали понад 2 тис. жінок.

Ще одна визначна постать, Варвара Гончаренко, у 1893-му р. заснувала вечірні школи для дівчат із робітничих сімей. Вони діяли на території Корабельного району та Інгульського передмістя. Ці школи забезпечили початкову освіту для понад 300 дівчат. Діяльність цієї феміністки активно підтримували навіть місцеві підприємці. Зокрема Микола Павленко, який фінансував закупівлю підручників і навчальних матеріалів. 

Серед інших активісток варто згадати й Марію Суворову. У 1897-му р. вона ініціювала створення жіночого клубу “Рівні можливості”. Він знаходився в районі сучасної Варварівки. А згодом став платформою для обговорення важливих соціальних питань та розробки ініціатив щодо розширення прав жінок у Миколаєві.

Початок XX століття та післяреволюційний період

У 1910-му р. в Миколаєві відбувся перший жіночий з’їзд, на якому були присутні понад 50 активісток із різних куточків Херсонської губернії. Тут обговорювали питання рівного доступу до освіти та працевлаштування. Організаторкою заходу була Єлизавета Городницька. Ця організація діяла у координації з Одеським клубом рівних прав.

У 1917-му р. після Лютневої революції, миколаївчанки активно долучилися до загальноукраїнського руху за рівні права. Відомо, що близько 400 жінок взяли участь у міському мітингу на підтримку виборчих прав для жінок. Він відбувся на Соборній площі. Тоді тут виступали відомі активістки Марія Шевченко та Анна Литвинова.

Після Жовтневої революції у 1920-х роках феміністські рухи в Миколаєві отримали додатковий імпульс. І вже у 1923-му було створено профспілку жінок-робітниць суднобудівного заводу імені Андре Марті. Статистичні дані за 1924-ий рік показують, що на миколаївських підприємствах працювали близько 30% жінок.

У 1927-му році в Миколаєві було засновано Жіночий комітет. Він займався організацією освітніх курсів для робітниць. Особливо популярними були курси технічної грамотності та бухгалтерії. За два роки навчання тут пройшли понад 400 жінок.

Миколаївчанки під час Другої світової війни та післявоєнний період

У період Другої світової війни миколаївчанки відігравали важливу роль у партизанському русі. Вони виконували завдання різних складностей. Від розвідки до диверсійних операцій. 

Так, наприклад, Олена Герасименко очолювала партизанську групу в районі сучасної Варварівки. І, до слова, ця група у 1943-му р. провела успішну операцію зі знищення складу з боєприпасами ворога. Також її учасники займалися розповсюдженням антинацистських листівок у селах поблизу Миколаєва.

Ще однією важливою постаттю була Ганна Марченко. Вона була зв’язковою між різними партизанськими загонами. У липні 1944-го вона організувала передачу важливих документів до підпільної організації в самісінькому центрі Миколаєва. Це допомогло зірвати нацистський план депортації місцевого населення.

Серед інших активісток варто згадати й Катерину Дмитрук. Вона координувала мережу партизанських зв’язкових у районах, прилеглих до Миколаєва. Її зусилля допомогли налагодити постачання медикаментів і продовольства для партизанських груп. У 1944-му році, незадовго до визволення міста, її група організувала диверсію на залізничній станції, яка призвела до значного затримання транспорту з військовою технікою ворога.

Після війни, у 1946-му, був створений Комітет допомоги жінкам-переселенкам. Він надавав активну підтримку тим, хто через бойові дії втратив сім’ї або свої будинки. Водночас цей Комітет організовував роботу гуртожитків. Як от, наприклад, на вул. Захисників Миколаєва (колишня вул. Декабристів). Також Комітет забезпечував базову медичну допомогу у співпраці з місцевими лікарнями. 

Протягом 1947-го р. допомогу отримали понад 1200 жінок. Серед них близько 400 отримали тимчасове місце проживання. Ще понад 300 – доступ до медичних послуг. 

Період незалежної України та XXI ст.

У 1990-х роках зі здобуттям Україною незалежності феміністський рух у Миколаєві пережив своє відродження. У 1992-му році було створено громадську організацію “Жінки Миколаєва”. Вона займалася захистом прав жінок та боротьбою з домашнім насильством. Ця ГО надавала юридичну та психологічну підтримку. За перші три роки діяльності допомогу отримали понад 3 тис. жінок.

У 2005-му році на базі Чорноморського національного університету ім. Петра Могили було засновано Центр гендерних досліджень. Він організовував лекції та семінари, присвячені питанням гендерної рівності. У 2010-му році тут провели першу міську конференцію “Рівні можливості для всіх”. Вона об’єднала понад 150 активісток, науковиць і політикинь. З різних куточків Миколаївщини.

Станом на кінець першої чверті XXI ст. у Миколаєві діють декілька організацій. І всі вони спрямовані на підтримку гендерної рівності. Серед них ГО “Феміністичний Миколаїв” та ініціатива “Жіночий голос”. У 2021-му році за підтримки місцевої влади було відкрито Центр підтримки жінок. Він надає консультації з правових, психологічних та соціальних питань. За даними звітів, за перший рік роботи до центру звернулося понад 500 жінок.

Як бачимо, феміністський рух у Миколаєві залишається важливою частиною соціального життя. Він зберігає історичну спадщину та адаптується до нових викликів сучасності. У 2023-му р. активістки організували тут марш за рівні права. У ньому взяли участь близько 1 тис. миколаївчанок.