90-ті роки без перебільшення можна назвати найепатажнішими. Покоління, яке дорослішало і жило в той період може розповісти про ті часи як погане, так  добре. Молодь 2000-х дивує тодішня мода і свобода вибору, які ми отримали в ті буремні роки. Миколаїв став нарешті відкритим містом. До нього стали вільно приїздити іноземці. Але 90-ті згадуються не лише через модні тенденції. Ті часи мають не лише позитивні тренди. Більше на mykolayivchanka.com.ua

Сумка – “кравчучка”

В 90-х роках одяг і косметику можна було придбати не лише в магазинах. З’являлись і процвітали ринки і риночки. Чимало колишніх інженерів Миколаївський конструкторських бюро, вчителів і медиків вирішили залишити звичні місця роботи й піти в комерцію. Так виникло поняття “човники” – люди, які привозили товар з-за кордону. 

Возити товар доводилось на тачках у сумках. Торговці вподобали величезні пластикові сумки в клітинку. Вони були різного кольору. Пошиті були з матеріалу, з якого виготовляють мішки для цукру. Тож не пропускали вологу. Їх одразу охрестили “кравчучками” – на честь президента України на початку 90-х років Леоніда Кравчука. 

Образ торговця, який у величезних картатих сумках тягне на собі товар став трендовим наприкінці двадцятого століття. 

Куртка-”варьонка” і кольорові лосини

Те, що привозили на Миколаївські ринки в легендарних “кравчучках” теж дивує покоління двохтисячних. 

На 90-ті роки припадає розквіт “джинси”. З-за кордону, здебільшого з Польщі й Болгарії, а згодом з Турції почали привозити джинсовий одяг. Куртки, спідниці, штани, які молодь назвала “бананами” за формою крою,  заполонили прилавки. 

Якщо до цього такий одяг можна було за величезні гроші купити лише в комісійному, то 90-ті принесли з собою можливість одягатись у все імпортне. Трендовими вважалась не звичайна темно-синя джинса, а так звана “варьонка”. Колір був наче випраний з білими розводами.Якщо купити “варьонку”  не вдавалось, то умільці намагались робити її самотужки. Для цього звичайні сині джинси виварювали з відбілювачем. Результат завжди був непередбачуваним. 

Наступним модним трендом стали кольорові лосини. Вони були представлені широкою кольоровою гамою. Причому кольори були дуже яскравими. Їх одягали як під светр, так  і під спідницю.Причому довжина останньої ролі не грала. 

Загалом одяг у 90-х роках був дуже яскравих кольорів. Причому модно було носити верхній одяг на кілька розмірів більший. А в куртках вшивали часто дуже великі підплічники. Доповнювала це яскрава пластикова біжутерія. Теж часто великих розмірів. 

Наприкінці 90-х справжнім модним трендом стала футболка з Ди Капріо. Портрет кумира на одязі носили від малого до великого. Посприяв цьому інший тренд 90-х – фільм “Титанік”. Їх часто можна було побачити на миколаївчанках. Одягали їх, як парадний одяг.

“Каскад” і начіс

Творчий хаос в 90-ті був не лише в одязі, а в зачісках. Роздивляючись фото тих часів дивуєшся, як і на чому тримались ції конструкції з волосся. 

Миколаївці обох статей полюбили універсальну стрижку “каскад”. Вона додавала об’єму волоссю і не потребувала додаткової укладки.  В ті часи лак для волосся ще був дефіцитом. Крім того, під “каскад” стали стригтися й чоловіки. 

Іншою ознакою 90-х років в перукарському мистецтві стали неймовірні чолки. Їх начісували. Сам процес називали “поставити чолку”. Волосся фіксували лаком для волосся або цукровою водою. Інколи все накручували на бігуді з допомогою пива. 

Також популярністю користувалась хімічна завивка. Її робили раз на три місяці. Тож на такий тривалий час можна було не турбуватись про зачіску. Кучері тримались добре. Крім цього, так жительки Миколаєва могли бути схожі на артистів естради. 

Тіні для повік і чорна помада

Під одяг і біжутерії жінки підбирали й косметику. Тим більше, що на стихійних ринках в Миколаєві її був великий вибір. Тепер в арсеналі місцевих красунь можна було побачити не лише блакитні і зелені тіні. 

Виробники пропонували палетки з двадцятьма і більше відтінків. Зазначимо, що накладались тіні часто аж до вилиць. Користувались фіолетовими, рожевими і сірими кольорами. Могли нанести декілька кольорів одразу. 

А от губи було модно фарбувати в чорний. Звичайно, що чорну помаду було неможливо дістати. Тому на допомогу приходили чорні олівці для очей. Ними наводили контур губ, а далі могли додати дуже темну помаду. Або ж олівцем зафарбовували всю площу губ. 

Фільм “Титанік” і “мильні опери”

90-то роки принесли свої тренди в кінематограф. В кінотеатрах і на телеекранах все більше ставало закордонних кінострічок.

Справжній фурор зробив фільм Стівена Спілберга “Титанік”. У Миколаєві він йшов в кінотеатрі “Батьківщина”. Квитків на нього було не дістати. Дівчата мріяли про Леонардо Ди Капріо і ненавиділи Кейт Уинслет. Майже кожна з тінейджерок в Миколаєві мали одяг, зошити, сумки з портретом Ді Капріо. 

Їхн мами мали своїх кумирів. У 90-х роках на телеекранах почали транслювати багатосерійні серіали. У народі їх називали “мильними операми”. 

Першою стала бразильська “Рабиня Ізаура”. Після неї жіноча аудиторія плакала разом з багатіями. Часто серій було так багато, що один серіал міг тривати цілий рік. А справжнім рекордсменом стала американська ”Санта-Барбара”, яка транслювалась понад 10 років. Проте, американське “мило” поступалось популярністю мексиканським і бразильським серіалам. Останні створили таку собі “попелюшку”, яка стає принцесою. Хоч й долає труднощі. 

Молодь з задоволенням дивилась “Элен и ребята”, “Друзі”, “Беверлі Хіллз”. А також порівнювали  власне студентське життя в гуртожитках з закордонними студентськими кампусами. У Миколаєві студентські гуртожитки були дуже скромними. 

Телепрограма “Територія А” і рок

90-ті змінили й музичні уподобання миколаївців. Наша молодь стала більше слухати української музики. На вихідних чекали на ефір чергового випуску телепрограми “Територія А”. З цього майданчика стартували Кузьма Скрябін, Олександр Пономарьов, гурт “Табула раса” та інші. 

Потрапити на ефір “Території А” для музикантів у ті часи означало потрапити в плейлисти відомих радіостанцій.

В останньому десятилітті двадцятого століття, так би мовити, легалізувався рок. Рок-гурти почали виходити з підпілля, де вони були за радянських часів. 

Миколаївський Монмартр

Всі ми чули про французький Монмартр і Андріївський узвіз. Там виставляють на продаж свої роботи художники. Можна придбати вже написану картину, а можна замовити собі портрет. 

В 90-х роках минулого століття з’явився такий куточок і в Миколаєві. Художники і майстри народної творчості розташувались на тротуарі в Каштановому сквері. Ініціатором став миколаївський художник Олександр Катілов. Це місце швидко стало культовим для миколаївських митців. 

Тут виставляли на продаж картини, спілкувались. Миколаївці з задоволенням позували для портретів.Таке починання виявилось вдалим. Галерея просто неба стала популярною серед жителів міста. 

Купони-карбованці

Згадаємо ще про один знаковий момент 90-х років двадцятого століття. На жаль, він не такі позитивний, як попередні. Своєрідним трендом можна назвати купонокарбованець. Ця грошова одиниця з’явилася в обігу з початку незалежності України. Купонами почали замінювати радянські рублі. Кількість нулів на цих купюрах зростала в геометричній прогресії. Тож кожен миколаївець побував у статусі мільйонера, коли мати в гаманці пару мільйонів готівкою було нормою.