За часів СРСР на Миколаївщині стандарти жіночої краси формувалися точно не від впливу модних канонів. До цього тут було дуже далеко. Бо ж на перший план в країні завжди виходила політична та економічна обстановка. Це було найважливіше. Тож саме тому в США та європейських країнах радянські, а зокрема і миколаївські дівчата і жінки, вважалися занадто повними та одягненими без смаку.
Особливо це було помітно коли у 1959-му з робочим візитом до Америки приїхав Микита Хрущов. Та він був не сам, а зі своєю дружиною. А поруч зі стильною та витонченою першою леді Джекі Кеннеді розповніла Ніна Хрущова у безформенному квітчастому халаті виглядала не найкращим чином.
Детальніше про те, якою була жіноча краса за часів СРСР на землях Миколаївщини, читайте на сайті mykolayivchanka.com.ua.
Мода на повноту
Розруха і голод. Лише таким страшними словами можна схарактеризувати життя людей Миколаївщини протягом першого десятка років після революції 1917-го. Тоді люди не мали що їсти. Не мали що одягнути. Навіть елементарного. Тож про красу не було часу навіть подумати. Бо все навкруги було вкрай сумним і сірим…
До слова, в цей самий час у благополучних капіталістичних країнах жінки вже отримали право працювати. Вони стали красивішими і стрункішими. І все завдяки фемінізму, завдяки більш рухливому способу життя. А ось наші прабабусі на землях Радянського Союзу, зокрема і в нас, на Миколаївщині, схудли через страшний голод. Тисячі дівчат і жінок померли… Померли, бо просто не мали що їсти.
Вже після страшного голодомору в країні більш-менш почала відновлюватися економіка. І тут запанувала мода на селянську повноту. На здорову повноту. Бо ж жінка-миколаївчанка мала мати сильні руки і ноги та по-материнськи пишні стегна. Кожна жінка мала мати квітучий вигляд. Щоб народжувати здорове потомство на благо Радянської Батьківщини та ще й працювати в колгоспі, працювати біля верстата. А для цього потрібно було багато сил.
До слова, якщо ж передовицю-колгоспницю з будь-якого населеного пункту Миколаївщини відправляли в санаторій на відпочинок, вона обов’язково мала повернутися з трьома-чотирма свіжими кілограмами. Тоді завдання медустанови вважали виконаним. Стрункість у нас, на Миколаївщині, як і на всій іншій території СРСР вважалася вкрай некрасивою.
Худих дівчат і жінок вважали хворими і неплодовитими. Та й тодішнім чоловікам більш подобалися пишногруді апетитні жінки з відкритими та чесними обличчями.
Мода на блонд
З приводу ваги миколаївські жінки в СРСР ніколи не комплексували. Бо ж коли, нарешті, вони стали підглядати у більш розвинені західні країни, то й там була мода на пампушок. Зате їм дуже сподобався блонд. Відтоді еталоном краси стала мегапопулярна актриса Любов Орлова (1902-1975). Всі молоді дівчата і більш старші жінки мріяли бути схожими на неї.
А знаєте як жартували тоді чоловіки? Вони завжди з посмішкою казали, що “ніщо не фарбує жінку так, як перекис водню”. Цікаво чому саме перекис водню? Бо ж миколаївчанки оволоділи мистецтвом знебарвлення своїх локонів за допомогою перекису водню. Уявляєте?! Згодом вони стали одна за одною перетворюватися в красунь-суперблондинок. Однак, про стан самого волосся тоді ніхто не задумувався.
Для знебарвлення свого волосся дівчата використовували ще один метод. Теж домашній. Для цього тодішні красуні використовували таблетки перекису 32% з аптек, розколоті в порошок, натерте на тертці мило і воду. Після процедури пасма ставали дуже сухими, ламкими і жорсткими. Однак, були й більш серйозні випадки. Бо ж не рідко в погоні за красою жінки отримували хімічні опіки шкіри голови.
Повоєнні роки
Насолоджувалися модними закордонними віяннями миколаївські жінки не дуже довго. Бо прийшла війна…. Кривава війна… І всім стало точно не до фарбування та краси. Перше десятиліття після війни на землях Миколаївщини та загалом всього СРСР була таж ситуація, що і після революції 1917-го. Страшна розруха і безжалісний голод… Вони зовсім заморили людей. Вони зробили жінок худими. Знову худими і виснаженими. Наростити хоч пару зайвих кіло на талії було майже неможливо. Бо ж то були дуже складні часи.
А за десятиліття на Миколаївщині знову запанувала мода на міцне робітничо-селянське тіло. Жінка завжди мала бути потужна та мязисто-вгодована. Щоб у будь-який момент була готова винести з вогню пораненого бійця… Винести на своїх сильних плечах. Миколаївчанка мала виглядати як Батьківщина-мати.
Вже у 1960-1970-х рр. де-не-де почали з’являтися стрункі дівчата. Але переважно молодого віку. Бо більш старші жінки їм не наслідували. Стрункість тут досі сприймалася вкрай важко. Та все ж, чоловіки захоплювалися стрункими красунями.
Серйозні зміни на Миколаївщині прийшлися на 1980-ті. І все завдяки модному глянцю. “Burda-Moden” продавався не всюди. А лише в деяких містах СРСР. Він приніс з собою нові стандарти. Нову моду. Нову красу. А в 1988-му в Москві відбувся перший конкурс краси.
З цього часу всю країну захлеснула гонка за стрункістю. Відтоді миколаївчанка мріяли мати тонку талію. Вони хотіли бути високими та довгоногими. Еталоном краси стала повна протилежність жінці, яку оспівувала радянська пропаганда в минулі роки.
Радянські дієти
Коли вже мода на повноту згасла, з вуст у вуста жінки переказували дієти. Найрізноманітніші. Однак, впевненості у їх ефективності не було. Не було й ніякої інформації про здорове та правильне харчування. Брати її було просто нізвідки. Тож тепер, в погоні за стрункістю, миколаївські дівчата та жінки нерідко втрачали найцінніше… Втрачали своє здоров’я.
До прикладу, у ті ж 1980-ті високою популярністю серед красунь користувався яблучний оцет. Його просто розводили у воді або чаї. Пили таку суміш по склянці двічі на день. Зранку і ввечері. У деяких жінок результат був, але у більшості – лише гастрит…
Згодом миколаївчанки вирішили додавати до солодкого чаю англійську сіль. Щоб точно схуднути. Щоб талія стала тоншою. Але, на жаль, і цей метод призводив до проблем зі шлунком і кишківником.
Вже в кінці 1980-х рр. радянські дівчата і жінки стали займатися гімнастикою. Спочатку її запровадили на великих підприємствах. Щоб підтримувати гарний фізичний стан робочого персоналу. Та всім це так сподобалося, що гімнастика майже вмить стала популярною. Дуже популярною. Безліч миколаївських красунь стали займатися нею вдома. Хула-хуп, обручі, присідання… І, в порівнянні з іншими методами схуднення, результати від гімнастики були досить непогані.
Макіяж та зачіски
Миколаївські жінки завжди вигадували якісь не хитрі способи зробити себе красивіше. Бо ж навіть у важкі повоєнні часи вони любили наводити марафет. Хоч часу і сил на це вже вкрай не вистачало, та все ж… Замість косметичного олівця для очей красуні користувалися звичайним. Пудру для обличчя заміняв їм дуст, а тіні були більше схожі на гуталин. Дівчата виходили із ситуації, як лише могли!
Заради привабливості і краси вони терпіли величезні незручності. Інколи навіть вдавалися до крайнощів. Бо ж в 1990-му році Миколаївщиною пронеслася хвиля моди на хімічну завивку. Це досить небезпечна процедура. Однак, не дивлячись на складність виконання, дрібні локони прикрашали голови ледь не половини тутешніх колгоспниць. А ось на фарби для волосся тоді був серйозний дефіцит. Зазвичай їх замінювали хна і басма.
З парфумерії була лише “Червона Москва”. І то не у всіх. І саме через дефіцит, ці духи дуже цінувалися серед миколаївчанок.
Варто згадати і про золоті зуби. В СРСР, а зокрема і на землях Миколаївщини, це вважалося розкішшю. Про них мріяли навіть молоді дівчата. Бо це була ознака того, що у людини дійсно є гроші.