Хто після школи вирішив продовжити навчання, завжди з теплотою в душі згадує студентські роки. Дійсно студентське життя – це не лише лекції і заняття. Це – своєрідний стиль життя.
Студента завжди було легко виділити з натовпу. Свого часу склалось кліше, що студент – це людина з книжкою, яка постійно читає. Окремі спогади в тих, хто жив у студентському гуртожитку.
Вирізнялись студенти й манерою одягатися. А якщо придивитись, то можна спробувати вгадати з якого вишу і, навіть, факультету студент. Ті, хто навчався у творчих університетах і коледжах, полюбляють носити креативний одяг. Майбутні педагоги більш стримані у виборі кольорів і фасонів. Вихованців військових навчальних закладів помітно здалеку.
До речі, традиції студентів вирізнятись одягом і стилем життя, нараховують не один десяток років. Більше на mykolayivchanka.com.ua.
Студентські шинелі і братства
Студентів-чоловіків на початку двадцятого століття можна було побачити і впізнати здалеку. Адже, всі вони на навчання ходили в шинелях і кашкетах. Так було заведено в колишній російській імперії. Кожні університет, інститут чи училище мали свій колір шинелі, а також відзнаки вишу. Вони кріпились як на лацканах шинелі, так на кашкетах та ремені. Причому такого дрескоду студент повинен був дотримуватись обов’язково. Хоча таких суворих вимог, як у 19-му столітті вже не було.
Не виключенням був і Миколаїв. Тут на початок двадцятого століття вже діяв педагогічний інститут, а також училища, пов’язані з кораблебудівною і військовою справою. Їхні студентські шинелі можна було найчастіше побачити в місті.
Жіноча студентська мода також була скромною. Зазвичай жінки навчались педагогічній або медичній справі. А потім влаштовувались на роботу вчительками, гувернантками, або у лікарні медичними сестрами. В ті часи йти працювати змушувала нестача грошей. Тож і одягалися такі студентки просто і зручно. Зазвичай у блузки світлих кольорів і темні спідниці. До речі, такий стиль – “білий верх, темний низ” лише зі зміною довжини спідниць, залишався популярним тривалий час.
Але саме двадцяте століття привнесло в студентський одяг елементи національного українського одягу.
Як відомо, студенти завжди славились волелюбством. Стали з’являтися студентські братства, учасники яких були активістами у революційних мітингах. А носіння вишиванки було своєрідним протестом і підкресленням своєї національної приналежності. Як тільки носіння шинелі у вищих навчальних закладах стало обов’язковим, під піджаки стали одягати вишиванки.
Радянські студенти: їхній одяг і стиль життя
З моменту встановлення радянської влади в Україні змінився і погляд на одяг. Можна сказати, що саме з цього періоду почалася так звана “зрівнялівка”.
Спочатку одягалися в перешиті шинелі, а кому пощастило, то носили ”піджаки-шкірянки”. Зникли елементи національного одягу. Причому вишиванку на студенті з того моменту не бачили багато десятиліть. Її навіть було небезпечно одягати. У воєнні і перші повоєнні роки було не якихось дрескодів. Одягали хто, що мав. Тому студенти не вирізнялись.
Все стало змінюватись з 60-х років. Під час навчання на перших курсах у вишах одразу можна було зрозуміти студент з міста, чи з села. Відмінність у одязі була вражаюча. До сільських крамниць модного одягу майже не завозили. Це стосувалось як жіночого, так і чоловічого одягу. На старших курсах ця межа поступово стиралась.
Як же виглядав типовий миколаївський студент у другій половині 20-го століття?
Якогось особливого дрескоду у студентів в ті роки не існувало. Також на перших курсах було видно міський чи сільський студент. Поступово, або з комісійних магазинів, або від так званих “фарцовщиків” на студентах став з’являтися одяг закордонного виробництва. Проте, такий шик могли соб дозволити лише студенти з заможних родин.
Але в ті роки відрізнити студента було легко. Навіть відразу сказати з якого він вишу. На лацканах чоловічих піджаків і на кофтинках дівчат були спеціальні значки. Вони мали форму неправильного ромба. На ньому був зображений герб професії і назва ВНЗ. Такі значки видавали й миколаївським студентам.
Змінився й стиль життя. В радянські часи вже не бачимо студентських братств. Проте, з’явились нові традиції. Покоління 70-80-х років 20-го століття добре пам’ятає так звані “студентські” весілля. Вельми скромні за наповненням столу. А з другої половини 80-х ще й безалкогольні.
Шалені 90-ті і подих свободи
90-ті роки принесли разючі зміни. Змінилось все – від держави до життя пересічного громадянина.
Студенти вперше за стільки років відчули свободу. Вона проявлялась у виборі – стали з’являтися нові ВНЗ. У Миколаєві такою стала філія “Києво-Могилянська академія”.
Студенти тих років особливо не переймались обмеженнями в стилях одягу. Та й час був такий, що коштів бракувало. Тож одягались у що було. До речі, поступово на миколаївських студентах можна було помітити закордонний одяг. Темний низ, світлий верх можна було побачити лише на студента-першокурсниках.