Щоб не коїлось у світі, жінка завжди залишається жінкою. Однією з потреб, як гігієнічних, так і естетичних є догляд за собою. Не завжди під рукою є необхідні косметичні засоби. Але є чимало способів залишатись привабливою, які залишили нам наш бабусі. У чарівної половини Миколаєва також були власні секрети краси. Пропонуємо невеликий екскурс в історію. Більше на mykolayivchanka.com.ua.
Не лише народні засоби
Серед миколаївських жінок бажаючих користуватись косметикою і слідкувати за собою було багато й до 1917 року.
Причому використовували не лише настоянки і домашні маски для обличчя за бабусини рецептами. Тим більше, що наприкінці 19-го сторіччя була мода на довге волосся. Тож містянки почали шукати способи, як доглядати за собою. Замовляти косметику з столичних магазинів могли собі дозволити не всі. Крім того, косметика 19-го початку 20-го століття не завжди була безпечною для здоров’я.
На допомогу прийшли місцеві фармацевти. Вони виготовляли креми, шампуні і для широкого загалу, і на замовлення.
Також запрацював завод з виробництва мила Кенігсберга. Паралельно з цим запрацювала хіміко-фармацевтична фабрика, де був цех з виробництва косметологічних засобів: кремів, помад і пудри.
Косметика, не гірша за французьку
Миколаїв по праву може пишатись статусом якщо не парфумерної столиці України, то важливого в цій індустрії міста. А миколаївчанкам заздріли інші жительки радянського союзу. Саме в нашому місті працював парфумерний комбінат “Червоні вітрила”. Підприємство працювало понад 70 років і принесло славу Миколаєву в царині косметології.
Засоби для краси до 1941 року
Миколаївські краєзнавці вважають, що датою заснування комбінату можна назвати 1927 рік. такі дані містяться в Державному архіві Миколаївської області.
Підприємство розвинулось на базі хіміко-фармацевтичної лабораторії, яка існувала в Миколаєві ще до 1917 року. Спочатку це була косметична фабрика “Астра”. Його працівникам фактично довелось починати парфумерно-косметологічну справу з самого початку. Шукали нові рецепти і відновлювали старі. Якби не було важко, але до 1940 року миколаївська “Астра” могла запропонувати містянкам 80 видів парфумів і 15 видів мила. Якість була доволі висока. Миколаївським жінкам продукція сподобалась.
У 1941 році фабрику евакуювали до міста Кінель Самарської області. Проте, після завершення Другої світової підприємство повернули до Миколаєва. Причому не лише обладнання, а й колектив. Для того часу таке повернення було рідкістю.
Наприкінці 50-х років минулого століття миколаївчанки вже купували парфуми, пудру й мило, вироблен в рідному місті. І віддавали перевагу саме цій продукції.
Миколаївська косметика – знак гарного тону
У 1959-му році на фабрику поставили іноземне обладнання. Асортимент значно розширився. Тепер жінкам не потрібно було, щоб мати гарну шкіру на руках та обличчі, мазати їх сметаною. Всі креми можна було придбати в Миколаєві.
Миколаївські парфумери й косметологи врахували потреби мешканок міста і запровадили спеціальну косметику – так звану регіональну, з використанням місцевої сировини і жіночих потреб.
Може тому, згодом миколаївський крем для рук дарували навіть закордонним гостям. А миколаївські жіночки використовували його й для обличчя. У 70-80-ті роки щасливчиком вважався той, хто мав родичів у Миколаєві. Йому надсилали популярний крем. На той час комбінат вже мав назву “Червоні вітрила”.
На початку 2000-х років миколаївську “парфумерку” придбав російський концерн “Калина”. Ассортимент змінили. А потім “Червоні вітрила” закрили. Тепер миколаївська косметика є лише в колекціонерів.