Миколаїв має багату історію. Вона формувалася завдяки його статусу важливого портового центру, культурного осередку та економічної активності. Розташування на південному заході України сприяло зустрічі різних культурних впливів: європейських, східних та місцевих традицій. У цьому контексті мода в нашому місті завжди слугувала не лише засобом самовираження, а й відображенням соціальних, економічних і політичних змін. У цьому лонгріді на сайті https://mykolayivchanka.com.ua/uk розглянемо, як змінювався одяг миколаївчанок протягом століть.
Заснування Миколаєва та ранні форми одягу
У 1789 році за наказом імператриці Катерини II на стратегічному місці на берегах річки Південний Буг було засновано місто Миколаїв. Згодом вибір цього місця неабияк сприяв розвитку суднобудування та морської торгівлі.
Одяг ранніх мешканок Миколаєва мав виразно утилітарний характер. Він був призначений для важкої праці. Характерними рисами того часу були натуральні тканини, простота крою та мінімальна декорація. Регіональний клімат і суворі умови впливали на вибір матеріалів. Ці елементи свідчать про прагнення містянок адаптувати модні ідеали до місцевих реалій.
Архівні документи свідчать, що вже у 1792 році миколаївчанки неабияк дбали про свій зовнішній вигляд. Розташування на узбережжі через морський порт дозволяло отримувати модні зразки з Європи, що теж впливало на стилістику одягу.
Щодо чоловіків, то їх одяг теж був простий та практичний. Військові носили мундири темно-синього кольору, виготовлені з натуральної вовни. Вони були як захисним елементом, так і символом дисципліни. Мореплавці зазвичай одягали лляні штани та куртки. Це дозволяло витримувати холодні морські вітри. Їх головні убори виготовляли з вовни або шкіри.
Мода першої половини XIX століття
У першій половині XIX століття Миколаїв був важливим портовим містом та активно взаємодіяв з європейськими державами. Це сприяло проникненню модних світових трендів у гардероб містянок.
Так миколаївчанки почали впроваджувати у свій щоденний одяг нові силуети та матеріали. Тепер у їх гардеробі здебільшого були теплі панчохи, багатошарова білизна, сорочки та спідниці, пальто, тонкі шкіряні рукавички… А традиційні хустки часто замінювали муфти та капелюшки європейських зразків.
Жіночий одяг купецької родини відзначався вишиванками з регіональними орнаментами. Ці сорочки шили вручну у місцевих майстернях, розташованих на вулицях Соборній та Великій Морській. Одяг мав практичну функцію, але також відображав статус власниці.
У Миколаївському краєзнавчому музеї й до 2025 року зберігається жіночий корсет кінця першої половини XIX століття. Це цінне свідчення моди того часу. Цей корсет належав прабабусі Ірини Шевахіної, яка працювала швачкою в ательє з пошиття спідньої білизни.
Документи того періоду містять численні згадки про замовлення костюмів і про популярність модних атрибутів серед знатних родин. Ці дані підтверджують, що мода в Миколаєві у першій половині XIX століття була важливим елементом соціальної ідентичності та економічного процвітання нашого регіону.
Період Російської імперії та початок стандартизації
У другій половині XIX століття Миколаїв був у складі Російської імперії. Цей період характеризувався поступовою стандартизацією одягу, збереженням традиційних регіональних мотивів та поступовим впровадженням індустріальних методів виробництва.
Архівні документи 1896 року свідчать, що чисельність населення міста перевищувала 20 тисяч осіб. І, понад 40% з них носили домоткані сорочки, спідниці та інший традиційний одяг. У 1899 році відомий письменник Іван Франко (1856-1916) відвідав Миколаїв і зауважив, що містянки з гордістю дотримуються своїх національних традицій, одягаючи вишиванки як символ національної ідентичності.
У цей час міські офіційні установи та приватні підприємства почали впроваджувати стандарти одягу для службових та офіційних заходів. Накази чинної влади регламентували виготовлення мундирів, каблучок та штанів з натуральних тканин, зокрема льону, з чітко визначеними розмірами та пропорціями. Тож одяг, який використовували в адміністративних структурах, відповідав єдиним стандартам, що зменшувало регіональні відмінності.
Водночас вулична мода Миколаєва все ще зберігала елементи традиційних технологій ручного виробництва. Велика кількість жінок продовжували носити сорочки, вишиті у майстернях на Соборній та Великій Морській.
Радянський період, або масове виробництво та ідеологічна стандартизація
На початку Жовтневої революції 1917 року відбулися кардинальні зміни у всіх сферах життя, зокрема й у моді. Радянська влада прагнула стандартизувати зовнішній вигляд населення й створити єдиний образ робітничої людини.
У 1922 році у Миколаєві було відкрито перший текстильний комбінат. А вже у 1930 тут виробляли понад 1 200 000 одиниць одягу. Щорічно. Масове виробництво забезпечувало потреби зростаючого населення та армії, і виробництво одягу стало однією з пріоритетних галузей економіки нашого регіону.
Протягом 1950 року Миколаївський обласний завод одягу виробив близько 3 млн одиниць продукції. І це стало визначальним показником розвитку індустріальної бази міста.
За даними архівів, у 1965 році близько 30% населення Миколаєва працювали на підприємствах, що виготовляли одяг за державними стандартами. Офіційний стиль був простим і функціональним. Надлишкові орнаменти та прикраси усували на користь уніфікованих моделей, що відповідали нормам трудової дисципліни та економічності.
Водночас місцеві жінки все ще носили стандартизовані вишиванки. Хоча тепер вони вже мали мінімальний декор, щоб не відволікати увагу від основного завдання… Від продуктивної праці. Ідеологічна лінія вимагалась не лише для офіційного одягу, а й для масових заходів та державних свят, де одяг мав символізувати єдність і колективізм.
Відродження традицій та сучасна мода
Після здобуття незалежності України у 1991 році миколаївчанки почали повертатися до своїх національних традицій. У 2004 році у нашому місті вперше було організовано етнофестиваль “Вишиванка”. В ньому взяли участь більш ніж 8 тисяч місцевих мешканок. Приєднувалися також і чоловіки.
У 2010 році відкрився Миколаївський обласний центр народної творчості, який проводить щорічні виставки та лекції. Лише за період 2010-2019 рр. відвідуваність цих заходів перевищила 150 тисяч осіб.
Сучасні дизайнери, зокрема Олександр Бойко та Дмитро Іваненко, інтегрують у свої модні колекції традиційні елементи – вишиванки, орнаменти з Каштанового скверу, кольори річки Південний Буг… Дослідження свідчать, що у 2020 році понад 35% місцевої молоді обирали одяг з етнічними мотивами. Відродження традицій спостерігається як у самому Миколаєві, так і у населених пунктах Миколаївщини.
Таким чином, початкові форми одягу, закладені у 1789- році, трансформувалися під впливом європейських модних стандартів, купецької культури та державної стандартизації в період Російської імперії та Радянського Союзу. А з 1991 року відбулося відродження національних традицій. Цей процес трансформації одягу відображає історію та культурну ідентичність Миколаєва, зберігаючи спадщину предків і формуючи сучасний образ міста.