Режисери називали її улюбленою Музою. А миколаївські глядачі часто ходили на вистави саме на Сталіну Лагошняк. Навіть, коли акторка грала епізод – це було яскраво і запам’ятовувалось надовго. Всі її ролі були незабутніми. Невеликого зросту, тендітна, Сталіна Лагошняк своєю грою тримала на себе увагу глядачів протягом всієї вистави. Більше на mykolayivchanka.com.ua.
Перші виступи
Дитинство Сталіни Лагошняк було нелегким. Водан народилась 23 листопада 1939 року в селі Бабстово у Єврейській автономній області Російської федерації. Батько був військовим, а мати працювала в медичній сфері. Тож, коли почалась Друга світова війна батько майбутньої актриси – танкіст опинився на фронті. У 1943 році батько загинув у боях під Житомиром.
А Сталіна разом з матір’ю евакуювалась до узбецького міста Ош. Мати працювала в місцевому госпіталі. Саме там і відбулись перші виступи Сталіни Василівни.
Дівчинка ходила до дитячого садочка, а у вихідні дні йшла разом з мамою на чергування. Але не сиділа біля матері, а виступала перед пораненими. Співала їм пісень, читала вірші. А вдячні солдати потай від її матері пригощали талановиту малечу цукром. У справжній виставі також зіграла в евакуації. Гарненьку трирічну дівчину примітила актриса театру. Мати дозволила дочці вийти на сцену.
Може саме з того часу прокинувся у Сталіни потяг до сцени.
Кар’єра театральної акторки
Над тим, ким хоче стати Сталіна не розмірковувала – лише акторка, лише театр. У 1963 році вона – талановита випускниця Дніпропетровського театрального училища. Має фах режисера самодіяльних театрів. Акторського відділення училище не мало. Але працювати пішла саме акторкою. Сталося це завдяки директору Тернопільського українського музично-драматичного театру. Він подивився дипломну роботу Сталіни й запросив її до Тернополя. Там молода акторка прослужила два роки. Залишити свій перший театр Сталіну Василівну змусили сімейні обставини. Їй з чоловіком довелось виїхати до Орджонікідзе. А ось там театру не було. Сталіна Лагошняк пішла працювати художнім керівником до місцевого Палацу культури. Але за справжньою театральною сценою дуже сумувала. Її чоловік запропонував переїхати до Миколаєва, де на той час працювали два театри.
У 1966 році Світлана Василівна разом з чоловіком і маленьким сином переїжджають до нашого міста. Акторка грає на сцені Миколаївського українського театру драми та музичної комедії.
Але справжнім театром її життя став Миколаївський художній театр. На той час він носив ім’я льотчика Чкалова.
Нова акторка швидко стала улюбленицею глядача. І Сталіна Василівна відповідала миколаївцям взаємністю. Всі її ролі й образи, які вона створила за десятки років служіння в театрі, пронизані любов’ю.
Одна з останніх ролей акторки – Соня Бейм у п’єсі “Останнє кохання Сонєчкі Бейм” майже автобіографічна. Героїня – літня акторка, яка вважає, що по-справжньому була щасливою саме на сцені. Прем’єра цієї вистави відбулась в день народження Світлани Василівни. Так вона відсвяткувала свій ювілей.
Тривалий час Світлана Лагошняк керувала трупою театру. А як режисер поставила кілька вистав для дітей.
Робота в кіно
Як і багато театральних акторів Світлана Лагошняк мала ролі в кіно. На жаль головних ролей вона не зіграла. Це були другорядні персонажі або ж епізоди. Всього у фільмографії Сталіни Лагошняк – 29 фільмів.
Вперше акторка знялась у кіно в 2007 році. У фільмі “Сильніше за вогонь” вона зіграла сиву жінку.
Сталіну Лагошняк згодом можна було побачити в ролі Анни Михайлівни в стрічці “Якби я тебе кохав” або Еліни Павлівни в “40+, або Геометрія кохання”. Останньою стала стрічка “Пограбування по-українськи”.
Сталіни Василівни Лагошняк не стало 25 січня 2022 року. Для театру, де вона пропрацювала багато років, і Миколаєва це стало справжньою втратою.