Радянські жіночі журнали для миколаївчанок

У Радянські часи преса була в рази розвинена, ніж зараз. В одному Миколаєві в радянський період випускали понад п’ятдесят друкованих видань: газет та журналів. Кожну газету було створено для свого читача. В основному друкувалися новини та політичні аспекти діяльності держави. Але були й художні журнали, в яких друкували розділи з нових книг, оповідання. Були журнали про подорожі – “Навколо світу”.

На жаль у Миколаєві не видавалися журнали, які б орієнтувалися лише на жіночу аудиторію. Більше на mykolayivchanka.com.ua.

Миколаївська преса

Велика кількість матеріалів, що видаються в Миколаєві, викликана тим, що більшість видань мала короткий термін життя. Іноді газета видавалася протягом кількох місяців.

Найпопулярнішими в місті були “Вечірній Миколаїв” (газета існує досі), “Молодь Миколаївщини”, “Радянське Прибужжя”, “Радянська Україна”, “Вісник Прибужжя”. 

Незважаючи на те, що всі ці газети не були спочатку орієнтовані на жіночу аудиторію, жінки також читали їх.

Справа в тому, що за радянських часів молоді жінки цікавилися не лише викрійками одягу чи рецептами, їх також цікавила політична ситуація в країні та новини. Крім новин та статей політико-громадського характеру в газетах були колонки для жінок, статті на жіночу тематику. Публікувалися рецепти консервації.

Однією з найпопулярніших серед жіночої аудиторії були знайомства. Хоча вони з’явилися вже ближче до розпаду Союзу і в новосформованій Україні.

Радянські журнали для жінок

Порахувати всього було друкованих видань за всю історію Радянського союзу мабуть неможливо. Союз був занадто великий, і в кожній його республіці були свої друковані видання, які подібно до миколаївських, довго не існували.

У Радянському Союзі існувала низка журналів для жіночої аудиторії, які мали успіх на території всіх республік.

Серед цих журналів можна виділити найголовніші: “Ательє”, “Селянка”, “Бурда”, “Робітниця”, “Радянське життя”, “Жіночий журнал”. З популярних журналів миколаївчанки могли купити у кіосках “Бурду”, “Робітниця”, “Селянка”.

У своїй загальній масі журнали були спрямовані на покращення жіночого та домашнього побуту. У виданнях друкували поради з домоводства, кулінарні поради та рецепти. У журналах були відсутні статті на тему жіночої психології чи психології як такої. Оскільки в Радянському союзі психологія вважалася псевдонаукою, яка характерна тільки для загниваючого Заходу.

Відрізнявся від інших лише журнал ” Бурда ” . У ньому друкувалися виключно форми одягу. Наймодніші форми для суконь, костюмів. Але щоб читати ці схеми потрібно було розбиратися в моделюванні одягу.

Інші жіночі журнали, які були відсутні в миколаївських кіосках, можна було придбати оформивши підписку, що багато хто власне кажучи і робив.

Друковані видання для жінок за радянських часів ділили не лише за тематиками, але ще й за діяльністю цільової аудиторії для якої видавався журнал. У 20-30 роках ХХ століття виділяв такі види суспільно – політичних журналів: “Комуністка” (для партійних працівниць), “Робітниця” (для жінок, що належать до працюючого класу населення), “Делегатка” (для домогосподарок з активною соціально – політичною позицією) , “Колгоспниця” (для селянок).

Крім друкованих видань з рецептами та викрійками одягу, решта мали єдину мету: донесення до жінок, що відбувається в державі. Наприклад, журнал “Селянка” простою і зрозумілою для сільських жителів мовою пояснювали все, що відбувалося навколо. Розповідали про Жовтневу революцію, про те, чому треба ліквідувати неписьменність, як організувати жіночу раду, писали про дітей. За радянських часів робота всіх видань була під “каблуком” при владі. Саме влада і диктувала, що і в якому світлі потрібно подавати в жіночих журналах. Коли влада йшла проти церкви, то з’являлися статті, які виставляли релігію в поганому світлі. Відбувалася культивація нового образу жінки. Такого образу був потрібен діючої влади. До друку не пройшла б стаття, яка б йшла врозріз з ідеологією влади. Вільна преса видавалася або підпільно або з’явилася вже після 1991 року.

Відсутність миколаївської преси для жінок не засмучувала миколаївчанок. У газетних кіосках була можливість придбати найпопулярніші журнали та газети для жінок, а на поштамті можна було оформити передплату на рік чи півроку. І отримувати улюблені журнали прямо у свою поштову скриньку.

.