Home Blog

Спокій та рівновага: природні заспокійливі для миколаївців

0
london, UK

На жаль, у світі тривога вірний супутник практично кожної людини. Хочемо ми того чи ні, але зовнішні подразники порушують нашу внутрішню рівновагу. Швидкий ритм життя, нестабільна ситуація у державі, проблеми в особистому житті – це лише мала частина того, з чим ми стикаємося щодня. І збереження внутрішнього спокою дуже важливе для подолання всіх стресів сучасного життя. Більше на mykolayivchanka.com.ua.

Що таке тривожність

Миколаївський психолог, з відкритою практикою в самому центрі Миколаєва, Мілена Шагай, на своїй сторінці в соціальній мережі розповіла про види тривоги та самої тривожності.

Тривога – це особливість психіки людини, яка проявляється в схильності людини відчувати сильну тривогу і переживання з незначних приводів. Тривога може бути викликана особливими характеристиками особистості людини, або як наслідок слабких нервових процесів.

Психолог дає визначення особистісної тривожності як індивідуальної особливості. Вона відображається у схильності людини відчувати внутрішню тривогу як реакцію на стресові ситуації.

Бувають ситуації, коли людина відчуває тривоги завжди, або ж нагадує про себе під впливом певних обставин. Зрозуміти, що у вас підвищена тривожність можна за внутрішнім відчуттям. Начебто все добре, нічого поганого не сталося, а всередині відчуття “щось не так”, “щось має статися”.

Психолог виділила основні ознаки того, що у вас підвищена тривожність:

  • люди навколо характеризують вас як приховану особистість. Хоча насправді, через те, що всі сили йдуть на боротьбу з тривожністю та силами на те, щоб з кимось ділиться своїми проблемами просто немає;
  • Ще одна ознака це певного роду гойдалки, то ви не можете зібратися і почати робити хоча б якийсь мінімум роботи, то стрімголов намагаєтеся переробити всі справи і відразу. У вас виникає тривожне почуття, або “а якщо у мене нічого не вийде”, або “я якщо не встигну закінчити цю справу”;
  • страх того, що за білою смугою неминуче йде чорна смуга. Іноді люди можуть відчувати тривогу через те, що все йде надто добре, почуття підступу;
  • перфекціонізм це невід’ємний друг тривоги, без почуття тривоги перфекціонізм неможливий;
  •  фіксоване мислення негативних моментах. Наше життя неможливо уявити без поганих моментів, але буває так, що людина фокусується тільки на поганих моментах і абсолютно не помічає хороших;
  • через почуття тривоги вам буває складно відмовитися від тієї чи іншої витівки, бо вам починає здаватися, що ваша відмова образить людину. Тривога змушує вас засувати себе на друге місце.

Навіть якщо ви впізнали себе у всіх пунктах, то це не привід впадати у відчай. Так, з цим треба впоратися. Але ситуація не є критичною і несправною. За допомогою психолога можна подолати будь-які прояви тривожності.

Чим небезпечне тривале перебування у тривожному стані

Підвищена тривожність може призвести до інших серйозніших проблем з фізичним та ментальним здоров’ям.

Через підвищену тривогу можуть виникати такі проблеми зі здоров’ям:

  •  депресія. На жаль, депресія – ще один союзник підвищеної тривожності;
  • на фоні високого рівня тривоги людина може почати вживати наркотики або інші речовини, які допоможуть йому вгамувати почуття тривоги, що наростає. Це спричинить залежність;
  • безсоння;
  • деякі люди схильні до запорів або навпаки діареї, яка виникає на тлі підвищеної тривожності та стресу. Часті проблеми з кишечником можуть призвести до серйозних проблем зі здоров’ям;
  • головні болі;
  • проблеми з впливом із соціумом: відвідування школи, роботи, соціалізація – все це страждає при підвищеному рівні тривоги. Це також призводить до зниження рівня життя;
  • суїцидальні думки.

Якщо ви відчуваєте, що протягом тривалого терміну вас всюди супроводжує почуття тривоги, варто відправитися до психолога і розібратися з цим. Інакше потім доведеться відвідувати лікарів. І вже йтиметься про більш серйозне лікування із застосуванням медикаментів.

Як самостійно впорається зі стресом

Миколаївська психологічна організація “Сімейний простір” на своїй сторінці у соціальній мережі розмістила техніки управління зі стресом від психолога Юліани Дякової.

Є три основні принципи, завдяки яким можна впоратися з почуттям тривоги.

Психолог виділила три основні етапи:

  1. Усвідомлення
  2. Розрядка
  3. Зарядка

Усвідомлення – це найважливіший етап на шляху звільнення від тривоги. На початку необхідно усвідомити і прийняти, що у вас тривога. Що ваше тіло почало реагувати на стресову ситуацію чи зовнішній подразник. Ознаками такої реакції служити дихання і серцебиття, що почастішало. Щоб вгамувати ознаки тривоги потрібно сконцентруватися на своєму диханні. Прислухатись до свого тіла. Робити повільні вдихи – видихи. Прислухатися до свого серцебиття.

Після того, як ви змогли впоратися з першими ознаками тривоги, потрібно поставити такі питання: що зараз зі мною відбувається? що я вибираю із цим робити? Буває так, що несвідомо ми самі вибираємо страждати і мучитися. Здавалося б, хто при здоровому глузді свідомо обирає дискомфорт? Але суть і в тому, що найчастіше такий вибір ми робимо підсвідомо. І наш свідомий, усвідомлений бік потрібно “вмикати” навмисне. Після того, як ви вибрали не відчувати цього більше, відбувається трансформація зі стану жертви на стан “я можу”. “Я можу це змінити” – це найголовніший крок на шляху до позбавлення тривоги.

Після розуміння йде розрядка. Стресову енергію, що накопичилася, потрібно вивільнити, випустити зі свого тіла і свідомості. Для цього є кілька ефективних способів: заняття спортом, танцями, тантричні практики, медитація, йога. Активні заняття фізичними вправами дозволяють виплеснути весь негатив зі своєї душі. Для цього не обов’язково йти у спорт-зал. Можна просто вирушити на пробіжку.

У Миколаєві є велика кількість парків і скверів, в яких миколаївці можуть виплескувати негатив шляхом пробіжок. Також у міських парках є спортивні майданчики з тренажерами, які також можна використовувати для викиду негативної енергії.

І заключним етапом є зарядка. Після того, як ви “викинули” негативну енергію зі своєї душі, на її місце утворилася порожнеча, яку потрібно наповнити позитивними емоціями. Для цього підійдуть будь-які творчі заняття: малювання, гра на музичних інструментах, танці, написання поезій тощо. Тут уже немає меж. Підійде все, що здатне приносити радість і наповнювати вас позитивними емоціями.

Якщо випробувавши всі можливі техніки для заспокоєння тривоги, ви не змогли досягти внутрішньої рівноваги, то варто звернутися до фахівця. У Миколаєві є велика кількість психологів, які допоможуть розібратися у причинах тривоги та виробити власну програму щодо встановлення внутрішньої рівноваги.

Що може бути природними заспокійливими засобами

Природними заспокійливими засобами, які здатні вгамувати тривогу можуть виступати трав’яні чаї, настоянки та відвари з ромашки, м’яти, меліси, валеріана, собача кропива, лаванда та інші. Придбати трави миколаївці можуть у аптеці. У Миколаєві діє майже сто аптек. У будь-якій можна придбати заспокійливий чай, краплі на основі трав, гомеопатичні препарати. Більшість цих препаратів продаються без рецепта, але перед їх прийомом варто проконсультуватися зі своїм сімейним лікарем. Адже навіть у трав та гомеопатичних препаратів можуть бути протипоказання. Якщо ви не довіряєте аптечним травам, і звикли бачити їх на власні очі, то в Миколаєві на Центральному ринку можна купити висушені трави, коріння та саморобні настоянки.

Для заспокоєння та зняття тривог можна використовувати тантричні практики. Тантричні практики – це набір ритуалів і практик з індуїзму, метою яких є звільнення і духовний розвиток. 

У Миколаєві будь-хто може знайти тантричні практики за смаком, як поодиноких так і для пар. Найчастіше такий вид послуг можна зустріти у центрах вивчення йогою, які також є у Миколаєві практично у центрі міста.

Ще одним природним засобом проти тривоги може бути прогулянка. Звичайна прогулянка перед сном у парку або на березі річки. Як уже згадувалося, у Миколаєві є безліч парків та скверів, які мають сприятливий зовнішній вигляд. У весняний час парки наповнюються ароматними квітами і щебетанням птахів, що сприятливо може позначитися на самопочутті.

Життя після розлучення: поради миколаївських психологів

0

За радянських часів слово “розлучення” було практично лайливим. Це був жах для будь-якої жінки. Адже раніше вважали, що із розлученням життя закінчується. Страшне і неприємне слово – разведёнка – як тавро чіплялося до будь-якої жінки, що пройшла через шлюборозлучний процес. Хоча для чоловіка цей процес відбувався безболісно. Більше на mykolayivchanka.com.ua.

Статистика розлучень у Миколаївській області не може не тішити. У середньому лише 17% пар розходяться. Але за фактом ця цифра не є надзвичайною. В усьому винна велика кількість цивільних шлюбів. Сім’ї створюються та розпадаються, але через те, що шлюб не оформлений офіційно, він не стає частиною статистики.

Зараз правила суспільства змінилися. І жінку за розірвання шлюбу, навіть якщо її покинули, не таврують “разведенкой”. Але все ж таки розлучення це важкий період у житті. Незалежно від того, хто був ініціатором, це непросто. Адже затяжний, тривалий процес розлучення може позначатися на ментально здоров’ї жінки. Особливо якщо розлучення ускладнене переділом майна чи боротьбою опіку.

Розлучення на мові хімії

Наш настрій та почуття обумовлено набором різних гормонів, які є в нашому організмі. Більш того, наш характер також будується під пильним наглядом гормонів – тестостерону, естрогену, серотоніну, дофаміну.

Наприклад, серотонін – це гормон радості, щастя. Його зниження призводить до депресії. Якщо у людини стабільний рівень серотоніну в організмі, то він має спокійний характер, без запальних епізодів. Для таких людей важливі міцні та стабільні відносини. Розлучення з такою людиною практично неможливе. Адже для нього важливі сімейні узи, важливі соціальні норми та правила. Він до останнього намагатиметься врятувати шлюб.

Через падіння серотоніну людина впадає в депресію, під дією якої весь світ навколо, включаючи його партнера, бачиться сірим і несмачним. Проживаючи тривалий час у “сірому світі” жінка може вирішити, що її друга половинка більше її не кохає, і що їхній шлюб більше не має сенсу. Депресія це хвороба, з якою необхідно вирушити до психолога чи психіатра.

Новий досвід

Кожен етап у житті будь-якої людини – це новий досвід. Похід до школи, університет, одруження – новий досвід. Розлучення – також новий досвід, хоч і неприємний. Іноді буває, що розлучення може принести полегшення. Але найчастіше розлучення це стрес, з яким потрібно навчитися справлятися. І це нова реальність, у якій треба навчитися жити.

Мілена Шагай, практичний психолог із Миколаєва, на сторінці клубу “Сімейний простір”, та своїй персональній сторінці у соціальній мережі, розмістила статтю про те, як пережити новий досвід.

Перше, що рекомендує створити психолог після розлучення – визначити джерело підтримки. Немає нічого ганебного в тому, щоб попросити про допомогу. Звернеться до психолога, попросити друзів чи родичів. Закопаний біль не принесе нічого доброго у майбутньому. Будь-яку травму, стрес треба проговорити. Підтримка – це та чудодійна пігулка, яка допоможе впоратися з болем, почуттям кинутості, непотрібності та приреченості, що може з’явитися після розлучення.

“У здоровому тілі здоровий дух!” – Ще одна порада психолога. Турбота про базові потреби не дозволяє впасти в емоційну прірву.

Турботі про себе також важлива, як і турбота інших людей про вас. Найважливіше це сон. Під час перебування мозку у фазі тривалого сну він відпочиває, і набирається сил для переробки одержаного стрес.

Мілена Шагай радить усім, хто переживає розлучення, говорити про нього, ділиться почуттями та емоціями. На самому початку, як тільки наш організм стикається зі стресом, мозок починає його обробляти. Аналізувати. І не треба заважати йому це робити. Навпаки, обговорити з кимось, поговорити, проаналізувати вголос – це шлях до лікування від стресу після розлучення.

Що робити з новим життям

Психологи стверджують, що перші 90 днів після розлучення найважчі. І чим довше продовжився шлюб, тим важче проходитимуть перші три місяці. Трудність перших 90 днів викликана тим, що вперше за довгий час ви опиняєтеся віч-на-віч із собою. Першим почуттям, що виникає – це почуття розгубленості. Вас ніби викинули на дорозі без карти. Ви не знаєте, куди вам йти, і головне навіщо.

Психологи рекомендують насамперед зайнятися чищенням свого будинку. Якщо після розлучення ви залишилися у вашому колишньому сімейному гніздечку, то спочатку потрібно позбутися всіх предметів і речей, які нагадують вам про свою колишню другу половинку. Викиньте чи продайте всі непотрібні речі. На отримані гроші купіть нові. І перетворіть свою квартиру на свій смак. Адже тепер у цьому будинку немає “ми”, а є лише “я”.

Після “очищення” свого будинку потрібно зайнятися собою. Тут йдеться не тільки про походи в салони краси та стрижку під каре. А більше про свій внутрішній світ. Варто згадати, що вам було цікаво до шлюбу. Згадайте про свої хобі, бажання, захоплення. Заняття спортом також допомагають подолати стрес. Під час бігу кров збагачується киснем, рівень серотоніну зростає. Згодом світ забарвлюється у яскраві кольори, і розлучення перестане здаватися безпросвітним кінцем.

Як би вас не підтримували ваші близькі та друзі, але якщо ви самі не візьмете себе до рук, то вас ніхто не врятує. Пам’ятайте, як Барон Мюнхаузен сам себе за своє волосся витягав із колодязя. Тут та сама ситуація. Ви маєте стати тим самим Бароном Мюнхаузеном для себе. Врятувати себе самі.

Якщо в сім’ї з’явилися діти, то розлучення і життя після розлучення буде складнішим. Адже не можна просто викреслити колишнього чоловіка зі свого життя. Після перших 90 днів, які вважають найтяжчими, починається не менш важкий етап. Налагодження відносин із колишнім, пошук шляхів комунікацій. 

Спочатку можна використовувати третю сторону – адвоката, родичів, друзів. Але з часом все-таки доведеться особисто відновлювати відносини. І тут є своє підводне каміння. Перше від чого застерігають психологи, це побудова хибних образів колишнього. Згодом наша пам’ять витісняє погані моменти та залишає лише гарне. І після закінчення часу нам здаватиметься, що “а може у шлюбі і не було нічого поганого? може я погарячкувала?”. Тоді варто згадати чому ви розлучилися. Пробачити щось заради побудови комунікацій для блага дітей – це одне, а пробачити та повернуться – це інше.

Останній етап нового життя – це нові відносини. Коли ви змогли подолати перші три місяці, змогли налагодити комунікацію з колишнім (або повністю викреслити його зі свого життя), то час шукати нові відносини. Потрібно відкритися новим почуттям. Страх, що вам знову завдадуть біль – він ірраціональний. Бо всі чоловіки не однакові. Те, що одна людина вчинила з вами погано, не означає, що так само з вами вчинять і всі інші. Ховаються за старим болем – не варіант.

Як миколаївчанкам подбає про себе після розлучення

Турботу про себе варто починати зі своєї душі. Але якщо етап обговорення свого болю ви вже пройшли. То настав час подумати про своє тіло. Миколаїв піклується про своїх містян та їх фізичний стан. Так за виділені з бюджету гроші в різних районах міста були встановлені спортивні майданчики просто неба. Наприклад, на Мікрорайоні Намив є майданчик у парку Ліски та на пляжі. Тренажери дозволять дівчатам конвертувати свій гнів та почуття покинутості у хорошу фізичну форму. Є такі ж тренажерні комплекси і в інших районах міста практично в кожному. Що казати про міста, навіть у селах є такі комплекси. Наприклад, село Дільниці Новоодеського району також має новий майданчик з тренажерами. Не лише городянки можуть приділяти собі час, а й мешканки Миколаївської області.

Окрім безкоштовних тренажерів, у Миколаєві є плавбасейн, десятки спортивних залів, студії йоги та інше.

Чи існує життя після розлучення? Звісно, ​​існує. Розлучення – це не кінець. Це новий етап, який може відкрити зовсім інші сторони жінки. У Миколаєві є всі можливості для того, щоб миколаївці чанки змогли пройти цей шлях із найменшими втратами.

Як прищепити дитині любов до виконання уроків: поради миколаївським батькам

0

Початок шкільного життя – важливий етап у житті кожної дитини. Щорічно в Миколаєві близько трьохсот тисяч дітей йде до першого класу..Більшість дітей з нетерпінням чекають на час, коли вони зможуть піти до школи. Але перші навчальні тижні, нові обов’язки та правила можуть відбити у дитини бажання вчитися. І тут уже треба втручатися батькам. Адже невдачі у навчанні можуть позначитися на стосунках дитини із однокласниками. І надалі сильно вплинути на його майбутнє життя та самовизначення. Більше на mykolayivchanka.com.ua.

Все починається з ранку

На сайті Миколаївської Гімназії №2  адміністрація школи радить задавати гарний тон із самого ранку. Гарний початок дня э запорукою успіху протягом усього дня. Важливо правильно розбудити дитину, щоби весь час у школі і після неї, у дитини були сили на уроки.

Психологи гімназії виділили три прості порад для батьків:

  1. Гарний настрій батьків. Спочатку батькам самим варто подбати про свій заряд енергії. Відразу після пробудження фахівці радять прийняти освіжаючий душ, щоб збадьоритися. Включити радіо або музичний канал, щоб зарядити енергію.
  2. Правильна організації свого часу. Шкільне приладдя та одяг краще збирати з вечора. Щоб уранці не витрачати на цей час. І, як наслідок, можна поспати зайві 20-30 хвилин. Як відомо, вранці 20 хвилин сну це важливо.
  3. Режим сну. Насамперед це важливо для дитини. Коли дитина лягає і встає одночасно, то згодом їй буде легше прокидатися вранці. Це правило може стосуватися і батьків. Адже з третьої поради випливає перша порада. Якщо ви добре виспалися, то вранці будете сповнені енергії, яку зможете передати своїй дитині.

Не говоріть погано про вчителя

Ставлення дитини до того чи іншого предмета залежить, насамперед, від вчителя. Особливо у перші навчальні роки, або вже на початку середньої школи, коли з’являються нові предмети та вчителі.

Буває, що дитина, повернувшись зі школи, починає скаржитися на вчителя. Говорити, що вчитель до нього ставиться несправедливо, погано пояснює, лається, надто вимогливий. Тут постає проблема перед батьками: Чи варто обговорювати це з дитиною? Що йому відповісти на його слова? Підтримати дитину чи вчителя?

Соціальний педагог Гімназії №2 Городіщенко Т.Л радить почекати батькам із відкриттям “правди життя” для дитини. Дискредитація школи може позбавити батьків цінного важеля тиску на дитину.

Процес навчання багато в чому тримається на образі та авторитеті вчителя. Саме через вчителів багато школярів “закохуються” в той чи інший предмет. А якщо батьки вдома висміюють вчителя, руйнують його авторитет в очах дитини, кажуть, щоб вона його не слухалася, то це призводить до порушень дисципліни. А також знищує будь-який інтерес дитини до предмета.

Кожній дитині потрібен авторитет, потрібні ті, на кого вони будуть рівнятись. У стінах школи та в домашніх стінах мають бути різні авторитети. Якщо позбавити дитину авторитету в очах вчителя, то вона почне шукати її на боці. В особі своїх однокласників, або дітей старших. І часто такі пошуки закінчуються поганим впливом та компаніями.

Якщо ж дитина зіткнулася з проблемами з учителями, то дитину необхідно підтримати. Але не можна розігрівати невдоволення дитини. У цьому випадку батькам потрібно зв’язатися з учителем і з’ясовувати, що спричинило невдоволення викладача.

Вислухавши дитину, треба вислухати й вчителя. Батьки повинні пам’ятати, що з третього – п’ятого класу винна може бути як дитина, так і вчитель. І щоб розібратися в проблемі, потрібно вислухати обидві сторони. На розмові з учителем дитина не повинна бути присутня. Не варто порушувати ієрархічний ланцюжок авторитетів у голові у дитини.

При зустрічі з учителем обійдіться без нарікань на дитину або претензій до самого вчителя. Неупереджено розберіться, що саме не змогла засвоїти дитину. І в майбутньому варто частіше дзвонити вчителю та питати про успіхи дитини.

Якщо проблему владнати самостійно не вдалося, то варто залучити третю сторону – директора школи.

Виникнення конфліктів між дитиною та вчителем – це звичайна річ. Щоб швидше розбиратися у таких питаннях батьки мають “тримати руку на пульсі” шкільного життя своєї дитини. Бути у постійному союзі з учителем.

Поради, як прищепити дитині любов до навчання

Успіх у навчальному процесі дитини порівну залежить від вчителя, батьків та самої дитини. Батьки також зобов’язані прищеплювати своїм дітям любов до школи та навчання загалом. Не варто все покладати лише на вчителі.

Щоб діти не втрачали інтересу до предметів, батьки повинні допомагати їм з уроками. Особливо зі складними завданнями. Те, що здається легким для вас, буде незрозумілим для дитини. І його спроби розібратися самостійно можуть відбити інтерес до навчання. Вчитель у класі має тридцять дітей, і він може не встигнути кожному пояснити. А дитині самостійно може бути складно одразу усвідомити новий матеріал.

Також не варто лаяти дитину за погані оцінки. Потрібно спокійно з’ясувати, що саме не змогла зрозуміти дитина і яке завдання виконати. Не можна засуджувати дитину, кричати на неї чи критикувати. Будь-яку помилку можна виправити, і дитина повинна це розуміти. Відчуваючи вашу підтримку він легше буде впоратися з новими завданнями та невдачами.

Допоможіть дитині зрозуміти навіщо їй взагалі потрібне навчання. Він повинен розуміти, навіщо все це потрібно, що це йому дасть і яку користь принесе. Навіть у першокласників є уявлення про бажану професію. На цьому можна сконцентрувати увагу дитини. Наприклад, він не хоче вчити географію, але хоче бути моряком. Можна пояснити дитині, що знання з географії просто необхідні морякам. Так він почне цінувати отримані знання та бажати дізнатися більше.

Також важливою є мотивація дитини. За добрі оцінки його потрібно заохочувати. Краще словесно. Хвалити дитину, говорити, що ви ним пишаєтеся. І пояснювати, що невдачі трапляються у всіх. А ось заохочувати матеріально не варто. Бо тоді дитина може мухлювати і списувати заради отримання зиску.

Батьки повинні стежити за навантаженням дитини. Вона не повинна бути непосильною. Бо це спричинить втому. У житті дитини повинен зберігатися баланс між навчанням та звичайним дитячим життям.

Багато в чому успіх дітей у школі залежить від батьків. Вони мають піклуватися про нормальному місці до виконання домашнього завдання, про роль у навчальному процесі.

Як молодому миколаївцю підготується до іспиту

Іспити – це серйозний етап у житті кожного школяра. На постійній основі в Миколаєві працює 81 школа різних рівнів акредитації. Загалом, у кожній школі є три дев’ятих класів. І всі дев’ятикласники будуть вимушені зіштовхнутись зі страхом майбутніх іспитів. А у зв’язку з новою освітньою реформою та закриттям старших класів у 28 – ми школах Миколаєва, іспитів у житті школярів стане більше. Якщо раніше у кінці 9 класу потрібно було здати підсумковий іспит, то тепер потрібно буде ще здавати іспити або при вступу в 10 класс, або в колледж. Це перше серйозне випробування. І незважаючи на те, що перші іспити проходять у дев’ятому класі, школяру може зіткнутися із низкою проблем. І батьки знову мають допомогти дитині.

На сайті Гімназії №2 у Миколаєві педагогічний склад школи розмістив основні поради для батька, як допомогти дитині підготуватися до іспиту. Та й взагалі як пережити цей стресовий час.

Перше, що мають усвідомити батьки – це те, що не можна критикувати дитину за оцінки. Батьки повинні пояснювати дитині, що оцінка не є остаточним мірилом його здібностей.

Не варто емоційно та морально напружувати дитину. Краще його відволікти та намагатися заспокоїти. Неокрепший підлітковий організм може “зірватися”. А наслідки нервового зриву можуть загрожувати проблемами зі здоров’ям.

Напередодні іспиту батьки мають підбадьорювати дитину. Говорити, що вони вірять у нього. І яким би не був результат, вони його люблять.

Батьки зобов’язані подбати про тиху обстановку під час навчання, про правильне харчування, режим сну і не дуже стомлюючий графік підготовки. Допомогти впорядкувати матеріал, навчити працювати з методиками, перевірити вивчений матеріал.

Підтримка батьків – це вже половина успіху на іспиті.

Часто буває так, що діти втрачають інтерес до навчання. І всі їхні шкільні роки минають марно. Адже школа це весь фундамент подальшого життя дитини. Саме тут він вчиться комунікувати з однолітками, знаходить свої уподобання та розуміє ким він хоче бути. Але сама дитина не зможе пройти через цей шлях. Йому потрібна підтримка батьків.

Поради, які допоможуть миколаївцям подбати про своє ментальне здоров’я

0

Ментальне здоров’я так же важливе, як і фізичне здоров’я людини. Каліцтво психіки часом не такі помітні, як фізичні недоліки, але вони не менш руйнують для людини. Щоб життя було повноцінним і приносило радість, потрібно дбати про свій психологічний стан, про своє ментальне здоров’я.

Для мешканців Миколаєва проблема ментального здоровья останнім часом стоїть дуже гостро. Не зважаючи на все, що відбувається у світі та країні, життя у місті та області також не легка. На приклад, в Миколаївській області дуже гостро стоїть проблема працевлаштування. Сотням тисячам мешканцям області просто немає де працювати. Вони змушені виживати на невеликі державні виплати. Переважна більшість чоловіків просто спиваеться. Це стає причиною стресу та депресії, які приводять о ментальних проблем. Більше на mykolayivchanka.com.ua.

Що таке ментальне здоров’я?

Вікіпедія визначає ментальне здоров’я, як особливий стан добробуту, який дозволяє людині реалізувати свій потенціал, бути стійким до життєвих стресів та негараздів, продуктивно працювати, бути повноцінним членом сучасного суспільства. Всесвітня організація здоров’я поєднує поняття ментального, психічного та психологічного здоров’я в одне поняття.

Саме поняття “психологічного здоров’я” не обмежується лише медичними та психічними критеріями. На стан ментального здоров’я впливають суспільні та групові норми поведінки, духовна складова життя індивіда.

UK Surgeon Journal, ще в 1999 році, визначило психічне здоров’я (ментальне) – як успішне виконання психологічних функцій організму. Результатом якої є встановлення комунікації з іншими членами соціуму, продуктивна робота всіх теренах, здатність адаптуватися до життєвих змін. Тобто, хороше психічне здоров’я – це не лише відсутність психіатричних діагнозів, а також здатність людини долати життєві негаразди, на які вона не може вплинути.

Головні “шкідники” ментального здоров’я

Психологи та психіатри вже багато років тому визначили головні фактори, які шкодять ментальному здоров’ю людини. Ці фактори не належать до людей, які мають психіатричні діагнози.

Виділяють шість основних “шкідників” для ментального здоров’я:

  1. Завищені очікування щодо себе самого або оточуючих вас людей. Психологи часто радять використовувати візуалізацію задля досягнення своїх цілей. Потрібно представляти кінцевий результат якого ви прагнете. Але це може завдати й своєї шкоди. Занадто завищені, “повітряні”, “рожеві” очікування можуть призвести до розчарування, навіть якщо все склалося найкращим чином. Одноразова невідповідність очікуванням, це нормально. Але, ось постійне розчарування, постійний дисонанс, це вже проблема, яка приховується у ваших завищених очікуваннях. У цьому випадку варто почати дивитися на світ “реальними” очима, і не вимагати від людей або чогось нереального.
  2. Поганий сон. Хороший сон – це корисно для зовнішнього вигляду людини, але ще й психіки. Багато красунь кіноіндустрії стверджують, що головна “косметична” процедура для молодості – сон. Норма сну для дорослої людини становить сім – вісім годин. Хронічний недосип протягом тижня (від чотирьох годин на добу) може призвести до незворотних порушень психіки. І спричинити розвиток психіатричних хвороб. Нестача сну призводить до падіння емоційного стану людини. Який, у свою чергу, може спричинити депресію. Не дивлячись на те, що в Миколаєві більшість районів міста відносяться до, так званих, “спальних” районів з допустимим рівнем шуму, миколаївчани також зіштовхуються з безсонням через зовнішні подразники. Мешканці вулиці Соборна часто зіштовхуються з безсонням через наплив відпочиваючих, особливо у літній час, та роботу кафетеріїв та дискотек.
  3. Постійна необхідність підтвердження своїх здібностей у тій чи іншій сфері. Якщо вас постійно мучать питання “А чи достатньо я хороший працівник/партнер/дитина?”, “Чи правильно я зробив/вчинив у цей момент?”, варто припинити це робити. Бо така критика здатна зруйнувати життя людини. Постійні муки та спроби отримати схвалення від оточуючих може також привести вас до депресії. Адже догодити всім не можна.
  4. Фіксоване мислення. Небезпека фіксованого мислення полягає в невірі людини в здатність досягти чогось. Наприклад, людині вирішив навчитися грати на гітарі, але йому це дається з великими труднощами і він кидає, вирішивши, що це не для нього. Це і фіксоване мислення. Такий тип мислення може призвести до знецінення себе та депресії.
  5. Румінація. По суті, це така сама фіксація, але не на негативі, як при фіксованому мисленні, а на одній і тій самій думці. Наприклад, людина постійно прокручує той самий діалог. Знову і знову його обмірковує, вигадує інакше відповісти. Така поведінка є шкідниками для ментального здоров’я. Обміркувати те, що сталося, проаналізувати – це нормально, але циклитися на цьому не можна.
  6. Відсутність турботи про себе. Турбота про себе може включати в заняття йогою, спортом, косметичні процедури, плавання, прослуховування улюбленої музики, чашка ромашкового чаю, ванна з піною. Все, що завгодно, що може принести вам задоволення. Найчастіше це дрібниці, які благотворно впливають на психіку людини. Дають йому розрядки, викид негативної енергії. 
  7. В Миколаєві є декілька центрів з занять йогою, які пропонують кожному охочему освоїти усі необхідні асани. Також у місті, майже в кожному районі, є спортивні зали на будь-який смак. Миколаїв дає своїм містянам повний спектр можливостей попіклуватись про себе.

Проблеми з ментальним здоров’ям найчастіше виникають через стрес, самотність, громадський тиск, тривогу, смерть близької людини, залежність різного характеру. Все це. та багато інших факторів, можуть похитнути психологічне здоров’я людини. І першою ознакою порушень ментального здоров’я можуть бути напади паніки, панічні атаки.

Як побороти напад паніки

Ганна Деркач, уродженка Миколаєва, практикуючий миколаївський психолог, консультант сімейного психологічного клуба, практичний психолог дитячої творчості та тренер Миколаївського Чорноморського Національного Університету ім. Петра Могили,

на своїй сторінці у Фейсбуці розмістила техніки боротьби із тривогою. Така техніка називається “заземленням”.

Психолог рекомендує під час стресового або панічного нападу, якщо є така можливість, сісти на стіл, або лягти на підлогу, босими ногами притиснутися до підлоги. Відчути його прохолоду або навпаки покриті (килим, палас, кахель). Якщо під час паніки ви перебуваєте вдома або в офісі, то побороти стрес допоможе чашка чаю, свічка арома або улюблена ефірна олія нанесена на тіло.

Ще один спосіб – спробуйте описати абсолютно будь-який предмет, який вам потрапив на очі. Опишіть колір, текстуру, розмір, форму, тінь. Чим більше деталей, тим краще. Це допоможе переключити увагу з стресу на щось інше.

Спробуйте різноманітні техніки дихання. Наприклад, подих під рахунок. На чотири видихайте, затримуйте дихання до семи та на вісім видихайте.

Також дієвим є метод перенесення. Візуально знайдіть у кімнаті, наприклад, всі квадратні приклади або всі червоні предмети, і порахуйте до 70. Це також допоможе відвернути від стесу увагу.

Куди в Миколаєві звернутись за допомогою

Якщо самостійно боротися з нападами паніки та стресу не вдається, або стан стресу затягує, є підстави звернутись за кваліфікованою допомогою. У Миколаєві легко можна знайти приватних психологів чи психотерапевтів. За безкоштовною допомогою кожен миколаївець може звернутися за адресою вул. Потьомкінська, 95, а, каб.3 – Миколаївський центр соціальних служб.

Також кожен українець має можливість звернутися за безплатно психологічною допомогою в міжнародні та українські організації – Тритфілд, Центр Коло, фонд Варта, медична мережа Добробут, Elomia, People in Need та інші організації. У них на волонтерських засадах працюють як психологи-початківці, так і фахівці з великим досвідом.

Немає нічого поганого в тому, щоб звернеться за допомогою до психолога, якщо ви відчуваєте, що вам стає важко справлятися з життєвими негараздами, а світ навколо став сірим. Ментальне здоров’я також важливе як і фізичне здоров’я людини. І про нього треба дбати. Адже звернеться до стоматолога, якщо у вас болить зуб не соромно, так і звернеться до психолога, якщо вас мучать душевні болі, теж не повинно бути ганебним.

Післяпологова депресія у миколаївчанок: що це та з чим її їдять

0

У Миколаєві знаходиться п’ять основних пологових будинків. У яких щорічно у Миколаєві народжують близько шести тисяч жінок. 10-12% їх незабаром починають страждати на післяпологову депресію. Отже, понад шістсот миколаївчанок щорічно стикається з післяпологовою депресією. В силу нашого менталітету, не всі молоді матусі, що зіткнулися з симптомами післяпологової депресії, вирішуються піти до фахівця. На жаль, до лікаря звертаються лише одиниці, і вже у гострій фазі. Більше на mykolayivchanka.com.ua.

Як появляется хвороба

Симптоми післяпологової депресії схожі на симптоми звичайної депресії. Починають вони виявлятися через дві неділі після пологів і не пізніше трьох місяців. Симптоми включають в себе пригнічений настрій, безсоння або навпаки сонливість, перепади настрою, повну поттерю або навпаки посилення апетиту, дратівливість, втому, остутсвие інтересу до дитини або ж надмірний інтерес, стах стати поганою матір’ю, панічні атаки, тривожність і.

Основна небезпека післяродової депресії у тому, що вона здатна нашкодити як жінці, так й дитині. Під час нападу пригніченого настрою жінка може ігнорувати дитячий плач, і забувати піклується про дитину. Або ж про себе. Маніакальний страх нашкодити дитині може призвести до того, що мати не зможе торкнутися своєї дитини і впадатиме в істерію.

Післяпологова депресія це не просто втома, з якою стикається будь-яка молода матуся. Втому можна прогнати завдяки допомозі близьких, а ось післяпологову депресію потрібно лікувати у фахівців. І звичайної підтримки тут не обійтися.

Будь-яка жінка має ризик захворіти на післяпологову депресію. Але, є жінки, які мають більше шансів захворіти на цю недугу.

До зони ризику належать жінки в анамнезі яких вже була депресія або депресивні розлади були членами сім’ї. Пологи і набуття статусу метри це серйозний і важкий крок, який може стати пусковим механізмом для повернення старої депресії.

Також жінки, які на момент народження дитини перебувають у стресових ситуаціях, схильні захворіти на цю недугу. Наприклад, конфлікт із членами сім’ї, нестача фінансів, відсутність чоловіка, відсутність фінансової або моральної підтримки.

Жінки, які мали в минулому невдалі вагітності (викидень, дитина з аномаліями розвитку, передчасні пологи), у них ризик захворіти дуже високий. Адже це такий самий стрес.

Проблеми з грудним вигодовуванням може призвести до примх малюка, його поганого сну. Така поведінка дитини може сильно втомити матір, і без зовнішньої допомоги, втомилося призведе до безсилля, а то у свою чергу до депресії.

Де в Миколаєві лікувати післяпологову депресію

На жаль, для лікування післяпологової депресії однієї психотерапії мало. Найчастіше лікарі у комбінації з терапією призначають антидепресанти чи транквілізатори, які може виписати лише лікар – психіатр. Якщо депресія переходить у гостру форму, то жінку можуть госпіталізувати. Бояться цього не варто. Післяпологова депресія легко піддається лікуванню і це абсолютно нормально. Будь-яка жінка може страждати на цю недугу, і в цьому немає нічого ганебного. Якщо запустити хворобу, її лікування в майбутньому буде складніше.

За терапією в Миколаєві можна звернутися до приватних клінік та приватних психологів. Або до Миколаївського обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. На базі центру є психологи, які готові надати безкоштовну допомогу.

Доповнити терапію та медикаментозне лікування можна народними методами: ароматерапія, акупунктура, масажі. Що стосується масажів, то на сайтах із оголошеннями є понад сто оголошень про надання послуг масажу у Миколаєві. Так що кожен може знайти масажиста на свій смак і недалеко від дому. Або ж прийти до масажиста додому.

Як миколаївським батькам заспокоїти дитину під час війни: поради миколаївських психологів

0

Дитяча психіка дуже чутлива. Вона здатна вловлювати будь-які зміни у настрої та поведінці батьків. Тому не можна приховувати нічого від дітей. Але постає питання, як правильно пояснити дітям про те, що відбувається. Адже це потрібно зробити максимально акуратно, щоб не завдати дитині додаткову травму.

На жаль, Миколаїв став прифронтовом містом, яке щодня обстрілюють окупанти. За весь час військового конфлікту з росією, на Миколаїв та область було випущено близько семисот ракет. Майже щодня у місті чути вибухи. Не дивлячись на це в місті продовжує проживати близько трьохсот тисяч жителів, у тому числі діти різного віку – від немовлят до підлітків. Далі на mykolayivchanka.com.ua.

Як заспокоїти дитину під час війни

Ганна Деркач, миколаївський психолог, працівник “Клубу неслухняних дітей” на своїй сторінці у Фейсбуці, розмістила інструкцію як заспокоїти дитину у військовий час, під час повітряної тривоги, під час обстрілів.

Перше, що виділяє психолог, це спокійна поведінка батьків. Ви оплот надійності для ваших дітей. Під час переходу в укриття, переїзду до іншого місця, дитині потрібно пояснювати кожен крок. Донести, що все, що ви зараз робите це для їх та вашої безпеки, і їм потрібно бути максимально слухняними в цей час.

Під час дороги чи у самому укритті спробуйте відволікати дитину гумором, іграшками, малюнками. Почитайте з дитиною вголос. Поговоріть про якісь побутові речі, про щось звичайне. Це дозволити дитині хоча б подумки повернуться в безпечне суспільство.

Анна Деркач, рекомендує практикувати спеціальну дихальну практику: вдих – затримка – дихання – видих – затримка – дихання. Така техніка допоможе дитині, і вам за одне, впорається зі стресом, викликаним вимушеним переїздом або військовими діями.

І головне, не нехтувати обіймами. Ще не одна дитина не померла від обіймів матері. Через обійми дитина відчуває, що її мама поряд. Так йому буде спокійніше. Діти сприймають цей світ насамперед через тактильність. До певного віку вони ще не можуть розуміти слів підтримки, але вони розуміють це через обійми.

Як дитині правильно розповісти про надзвичайну ситуацію

Перше, що повинні зробити батьки під час вибухів, – це тілесний контакт. Потрібно обійняти дитину, взяти її за руку. Дати йому фізично відчути вашу присутність та підтримку.

Не дивлячись на те, що дитина бачить навколишній світ і те, що відбувається навколо, у своєму особливому світлі, їй варто все пояснювати як є. Не брехати. Не заперечувати проти його відчуттів та почуттів. “Так, тобі страшно. І мені страшно. Але ми разом. Ми тебе захистимо, тобі з нами буде безпечно. Ми дорослі і ми підготували все необхідне, щоб убезпечити тебе”.

Дитина повинна не тільки духовно відчувати вас, а й своїм розумом розуміти, що ви про неї подбаєте, що у вас усе під контролем.

Для того, щоб мінімізувати стрес дитини та її примхи, потрібно пояснювати все, що відбувається. “Вибухи небезпечні. Для того щоб убезпечити себе ми підемо в безпечне укриття. Відійдемо від вікон та дверей, закриємо вушка”. Дитина має знати, як треба чинити в таких ситуаціях.

Запорука стабільної психіки дитини – це спокійні батьки. Безперечно війна це стрес для всіх. І для дорослих можливо ще більший тому, що ми всі розуміємо, і усвідомлюємо всі можливі наслідки. Тому, в першу чергу батькам треба впоратися зі своїми емоціями та страхами. Потрібно мислити холоднокровно. У куртку дитини або її рюкзак, потрібно вкласти листочок з вашим номером та номерами родичів, ім’я прізвище дитини, дата його народження, група крові та перелік життєво необхідних йому препаратів (якщо такі є). Це необхідно на випадок, якщо дитина загубиться або з вами щось трапиться.

Щоб заспокоїтись у стесовій ситуації батькам варто пам’ятати про дихальні практики. Зупиниться на кілька хвилин і спокійно, глибоко подихати. Це допоможе зняти панічну атаку та почати мислити спокійно.

Методи заспокоєння дитини

Анна Деркач також розмістила на своїй сторінці цікаву техніку боротьби зі стресом. Техніка називається “мультяшний персонаж”. Більше вона підійде дітям, але й для батьків може бути корисно. Суть техніки полягає в тому, що під час стресу наш внутрішній голос починає говорити тривожні думки, нагнітати обстановку. Для того, щоб вгамувати цей внутрішній голос, його необхідно подумки замінити на голос якогось мультяшного персонажа. Якщо максимально детально уявити голос мультяшки та замінити його на ваш тривожний голос, то ситуація зміниться. Це розрадити обстановку, і мінімізує весь страх і жах, який навіює внутрішній голос. Адже не можна серйозно сприймати і лякатися навіть найжахливіших слів, які вимовляються голосом Губки Боба, наприклад.

Ще один спосіб, як швидко заспокоїти дитину – диво-пігулка. Використовувати справжні таблетки не потрібно. Можна взяти аскорбінку, або желейного ведмедикаа, або драже, і розповісти дитині, що це чудо-пігулка від страху, або від сліз. Головне правило цього методу, те, що “таблетка” має бути одна. І якщо дитина відмовляється, пропонувати її ще раз не потрібно.

Посттравматичний розлад у дітей

Посттравматичний розлад довго вважали за діагноз військових, які пережили війни. Але насправді це зовсім так. ПТСР може з’явитися й у людей, які далекі від воєнних конфліктів. Цей розлад це реакція на будь-яку стресову подію. Це може бути аварія, напад, викрадення, сімейний конфлікт тощо.

На жаль, діти також схильні до ПТСР. Діти, які знаходяться в прифронтових територіях, таких як Миколаїв, схильні до розвитку посттравматичного розладу. Вберегти їх від ПТСР можна. Насамперед це спокій батьків. Якщо у вас не виходить відвезти дитину в безпечне місце, значить їй потрібно тут створити безпечне місце проживання. І вона починається з вас і роз’яснення дитині всього, що відбувається.

ПТСР у дітей проявляється у вигляді поганого сну, нічних кошмарів, енурезу, замкнутості дитини. Також батькам необхідно придивитися до ігор дитини та її малюнків. Якщо дитина постійно малює військовий конфлікт, грає у війну, вибухи, його іграшки починають ховатися в укриття, це може говорити про наявність у дитини посттравматичного розладу. У такому випадку варто звернутися до дитячого психолога. У Миколаєві є така нагода. Можна звернутися до приватного психолога або до Миколаївського Соціального центру для сім’ї, дітей та молоді за адресою Спаська, 43, де можна отримати безкоштовну психологічну допомогу.

Грати на реальні гроші в ігрові автомати онлайн казино Слотор

0

Онлайн казино на гроші Слотор є одним із найвідвідуваніших віртуальних азартних клубів в Україні. Офіційний сайт, відомий серед конкурентів, оформлений у знайомих темно-синіх тонах, і натомість яких виділяються важливі категорії. Для гри в казино на гроші гравцям треба зареєструватися на офіційному сайті https://slotor2.com, поповнити рахунок одним із доступних платіжних методів. Створювати обліковий запис у клубі та запускати ігрові автомати в Україні на гривні можуть лише повнолітні користувачі.

Грати онлайн у клубі Slotor: асортимент софту

У каталозі інтернет-казино «Слотор» представлені сертифіковані апарати від світових провайдерів. Для зручного пошуку ігрові автомати розподілені за категоріями:

  • класичні слоти 777;
  • нові відеослоти;
  • найпопулярніші апарати;
  • столи (відеопокер, баккара, рулетки);
  • Live Casino із живими дилерами.

Щоб грати на реальні гроші, можна вибрати автомат за назвою чи виробником. У каталозі представлений софт таких розробників: Play’n GO, Novomatic, Igrosoft, Big Time Gaming, Evoplay. До затребуваних апаратів відносять такі: Ультра Хот, Книжки, Кекс, Резидент, Магелан, Полунички та інші. Асортименти софту періодично поповнюються новинками з оригінальними функціями, можливістю зірвати куш. Виграти більше можна у тематичних турнірах, лотереях.

На офіційному сайті Slotor регулярно відбувається розіграш джекпоту. Кожен гравець, який активно робить ставки у казино онлайн, може зірвати один із трьох головних призів. На сайті розігруються золотий, срібний та бронзовий джекпот. Сума призу постійно зростає.

Грати в казино онлайн з мобільного

Для зручності гравці можуть використовувати мобільне казино для пристроїв на базі ОС Android або Йос. Версія для смартфонів зберігає функціонал десктопного варіанта сайту. Використовуючи смартфон, гравці можуть реєструватись у казино, робити ставки, брати участь у турнірах, поповнювати рахунок та виводити виграші, у будь-який час доби звертатися за підтримкою у сапорт. Всі ігрові, представлені в стаціонарній версії казино Слотор, мають свої аналоги і в мобільній версії. Не лише ігрові автомати, а й турніри онлайн та навіть лотереї. У мобільній версії можна грати як демо-версії автоматів, так і платні.

Криза у відносинах: що робити. Поради миколаївських психологів

0

За останні 30 років кількість шлюбів в Україні зменшилась утричі. Серед країн Європи в Україні найвищий показник розлучень. У Миколаївській області приблизно 59% укладених шлюбів закінчується розірванням. Рік у рік ця цифра змінюється, але незначно. Це один із найвищих показників в Україні. Хоча цей відсоток міг би бути вищим. Причиною цього є тенденція проживання пар у цивільних шлюбах. Особливо у сільській місцевості. Оскільки не реєстрація шлюбу та подальших дітей несе фінансову вигоду.

Причини для розірвання офіційних шлюбів, цивільних чи просто відносин приблизно однакові. А головна причина – криза відносин. Саме цю проблему ми й розберемо. Більше на mykolayivchanka.com.ua.

Чи існують ідеальні стосунки?

Юлія Босук, практикуючий психолог із Миколаєва, співробітниця організації “Сімейний простір”, на своїй сторінці розмістила цікаві нотатки на тему ідеальних стосунків.

Чи існують ідеальні сім’ї? Звичайно ж, не існує. У світі немає нічого ідеального. Ідеалістичні відношення існують лише на сторінках жіночих романів та романтичних фільмів.

Створення ідеального образу партнера чи стосунків із ним веде до неминучого розчарування. Але це необхідний етап у житті кожної людини.

Як би це дивно не звучало, але ідеальні стосунки – це неідеальні стосунки. У таких парах мають місце сваркам і примиренню, конфліктам і шляхам їх вирішення. У неідеальних стосунках вміють спілкуватися та говорити. Все здається дуже простим, але практично не всі пари вміють розмовляти один з одним.

Юлія та її колеги з “Сімейного простору” постійно намагаються донести до своїх клієнтів головну істину: ідеальне у неідеальному. А життя – це постійний розвиток.

Вступаючи у відносини обом половинкам варто пам’ятати, що ідеальних і абсолютно безконфліктних пар не існує. Людям просто потрібно навчитися долати ці конфлікти.

Головною причиною розлучень у Миколаївській області стали ранні шлюби. У перші роки подружнього життя майже 60% миколаївських пар розлучаються. Причиною тому може бути якраз ідеалістичні погляди на сімейне життя, які розбиваються об побут.

Розчарування як невід’ємна частина відносин

“Сімейний простір” на своїй офіційній сторінці у соціальній мережі розмістив запис прямого ефіру своєї колеги Вікторії Осипова. Під час прямого ефіру психол пояснила причину розчарування у відносинах і як його побороти.

Розчарування у своїй партнері настає приблизно на третьому етапі відносин. Перший етап відносин характеризується ейфорійним почуттям, яке приносите закоханість. Партнер нам бачиться абсолютно ідеальним. Все що б він чи вона не робив і не говорив ми бачимо це як правильне та ідеальне. Усьому виною “ширма” закоханості в нашій свідомості.

За своєю природою кожна людина не ідеальна, і це нормально. Але гормони щастя, які виділяються в нашому організмі, коли ми закохані, не дають нам змоги цього побачити.

На третьому етапі відносин відбувається перенасичення партнером. Звикання до ейфорії змушує нас зняти “рожеві окуляри”. Нам починає здаватися, що наш партнер став якось інакше поводитися. Що він змінився, і на початку стосунків він був зовсім іншим. У цей момент і настає розчарування у відносинах та партнері. Через укладення ранніх чи раптових шлюбів, етап розчарування для миколаївських пар може розпочатися вже у шлюбі.

Після настання розчарування один із партнерів може вважати, що його очікування обдурили. Адже спочатку все було інакше, і його просто ошукали. Але жодного обману тут немає. Ніхто не змінювався на гірший бік. Просто пройшло почуття закоханості, яке іноді перетворюється на відчуття невиправданих очікувань.

Будучи закоханим, ми іноді будуємо нереалістичні плани, надаємо нашим партнерам характеристики, які їм не властиві. І коли настає період розчарування, ми можемо пред’являти своєму партнеру претензії, у вигляді фраз: але ти ж раннім був іншим? Ні, він не був іншим. Просто ви дивилися на нього інакше. Бачили все під іншим ейфорійним кутом.

Невиправдані очікування можуть спричинити розлучення. Навіть у шлюбі. Особливо якщо до шлюбу пара не проживала разом. Побутове спільне життя може відкрити “темні” сторони особистості, на які ви раніше могли не звертати уваги. І реальні сімейні стосунки підуть у розріз із вашими уявленнями про шлюб. Настає криза відносин. Якщо ви дорожите вашим партнером та відносинами, то має сенс намагатися подолати кризу.

Як пережити кризу у відносинах

Криза у відносинах може стати етапом, який зблизить партнерів, або навпаки розведе в різні сторони. Справлятися з кризою варто лише в тому випадку, якщо пара має спільні цінності та погляди. Наприклад, якщо обидва партнери хочуть мати троє дітей і будиночок за містом, але мають розбіжності, то над цими стосунками варто працювати. Якщо ж, один у парі мріє про дітей та сімейне вогнище, а другий хоче щодня ходити на дискотеки і жити для себе, то такій парі краще розійтися. Оскільки їхні різні цінності рано чи пізно все одно розведуть їх різними кутами.

Коли ваші цінності з партнером збігаються, і ви разом дивитеся в один бік, над кризою варто працювати. Адже криза не є фіналом стосунків. Це нормальний етап у “притиранні” двох людей.

Психологи радять миколаївським парам, які зіткнулися з кризами у відносинах, вирішувати всі проблеми разом. Не грати в ігри “знайди винного” або “я образилася, і чекаю на твої вибачення”. Навіть якщо об’єктивно ваш партнер не має рації, ситуацію потрібно обговорити без пошуку правих і винних. Стосунки це праця двох людей.

Не дивлячись на конфлікт і сміття, що виникло, парі завжди потрібно лягати спати в одне ліжко. Нехай спина до спини та без побажання “добрих сновидінь”, але в одному ліжку. Не дивлячись на пориви піти одразу з дому, розійтися по різних кімнатах, потрібно залишатися в будинку та продовжувати розмову. Без криків та скандалів.

Головне та найскладніше під час сварки – це навчитись чути свого партнера. Для цього потрібно чітко визначити для себе, чого ви бажаєте. Вирішити конфлікт чи просто зробити партнеру болючіше? Якщо перший варіант, то потрібно навчитися чути свою другу половину і постаратися його зрозуміти.

Хороший спосіб, як пережити кризу у відносинах – це згадати про свої цілі, захоплення, хобі. Коли відносини переходять на третій етап, і з’являється “побутове життя”, то колишні захоплення відходять на другий план. Варто знову згадати, що вас тішило до того моменту, як ви вступили у стосунки. Установка про те, що пара має все робити разом не вірна. Займатися своєю улюбленою справою без своєї другої половинки це нормально. Окреме проведення часу може зблизити пару. Адже після повернення додому ви можете обговорити все, що ви встигли зробити за день. Кількість проведених годин разом не означає їхню якість.

Хобі допоможе вам заповнити ваш запас енергії, якою ви можете поділитися зі своїм партнером. Окремий відпочинок принесе більше сил, аніж спільний перегляд телевізора щовечора. Перемикання центру уваги з негараздів у відносинах, на щось нове, допоможе під новим кутом поглянути на вашего партнера.

Куди звернутися за допомогою

Миколаїв не є містом мільйонником. Але в ньому є все необхідне для життя. У тому числі й сімейні психологи. Пошукові системи на запит “психолог у Миколаєві” видають десятки оголошень про надання послуг психологів. У середньому ціна за один сеанс сімейної терапії у Миколаєві коливається від 700 до 900 гривень. Ціна “кусається”. Адже середня зарплата у місті становить 13 000-15 000 гривень. Але сімейна терапія відрізняється від лікування психологічних травм тим, що подолання кризи у відносинах не потребує тривалої роботи з психологом. Незважаючи на невтішну статистику розлучень у Миколаївській області пари, які бажають зберегти стосунки, мають усі можливості для цього.

Відносини – це важка праця двох людей. Вони народжуються у душі, а розвиваються у голові. Для успішних, міцних та серйозних відносин потрібно працювати над ними. Якщо у вас не виходить впоратися з кризою самостійно, то варто звернутися до сімейного психолога.

Євдокія Завалій – страх нацистів

0

«Фрау – чорна смерть.» Саме таке прозвали німецькі загарбники Євдокію Завалій – єдину жінку, яка в роки Другої світової війни командувала взводом морської піхоти. Більше на mykolayivchanka.com.ua.

Життя до фронту

Євдокія Миколаївна Завалій народилась 28 травня 1924 року в місті Новий Буг, що на Миколаївщині. 

Батьки дівчинки займались хліборобством та виховували чотирьох доньок, серед яких вона була наймолодшою. У Дусі було життя звичайної дитини. Вона ходила до школи та хотіла стати лікарем. Мріяла про майбутнє, як і всі. 

Проте одного дня всіх сколихнула війна. Євдокії на той момент було всього шістнадцять. В небі кружляли літаки, які атакували її рідну землю. В цей момент думки змінились і мрії стали інші. Від ворожих обстрілів було багато поранених і Дуся згадувала все, чому навчилась, готуючись до вступу, аби допомогати бійцям. Зовсім юна дівчина, неочікувано для сім’ї, була дуже стійкою та хороброю і рішуче оббивала поріг воєнккому, аби ті взяли її на фронт. Їй щоразу відмовляли, але коли полк, який був на захисті міста почав відступати, то Євдокії все ж вдалося вмовити командира взяти її з собою. 

На лінії вогню 

Євдокія вирушила на фронт. Спочатку була санітаркою, приховавши свій вік та стать. Переправляючись через Дніпро поблизу Хортиці, була тяжко пораненна та направлена до шпиталю в Краснодар, а звідти переведена в запасний полк. Саме в тому полку вона вдала з себе чоловіка, коли капітан, перевіряючи документи назвав її Євдокимом, бо в шпиталі її ім’я записали як «Євдок» і дівчина не хотіла цього заперечувати. Вона нічим не виділялась поміж інших. Всі мали однаковий одяг та стрижку. Навіть співслужбовці не підозрювали, що вона жінка. Так Дуся потрапила до 6-ї десантної бригади. 

Під час боїв взяла в полон німецького офіцера, але отримала поранення і знов була направлена в шпиталь. Цього разу їй не вдалось приховати правди і Євдокія дуже хвилювалась, що більше не зможе воювати нарівні з іншими. Проте все минулось і вона була направлена на курси молодших лейтенантів, які тривали шість місяців. Після проходження курсу їй довірили командування взводом морської піхоти.

На чолі із взводом Євдокія штурмувала Сапун-гору, звільняла Севастополь, билась за Керч, Балаклаву, Бесарабію, висаджувалась з десантом в Бургас, Варну, Констанцу і Югославію. Під час Будапештської наступальної операції, використовуючи кисневі подушки, пробралась через каналізацію до бункеру німецького компндування, де був німецький генерал і захопила його. За це отримала нагороду – орден Червоного Прапора. 

І хоча спочатку більшість не сприймали жінку як командира і інколи, насміхаючись, казали «Дуськин взвод», проте з часом кожен гвардієць вважав за честь воювати під керівництвом Євдокії Завалій. 

Чи є життя після війни?

Жінка повернулась додому живою, хоча її подумки «тричі хоронили». Але під час служби вона отримала чотири поранення та дві контузії і через стан здоров’я не змогла більше продовжувати службу. В 1946 році була демобілізована.

Життя після війни виглядало не таким, як раніше. Ночами Євдокія «поверталась на фронт», кричала та плакала, бо жахіття, які вона бачила на власні очі не проходять безслідно. 

З часом було прийнято рішення покинути рідне місто і переїхати до Києва. Там вона закінчила вечірню школу та торгівельні курси. Після чого працювала директором гастроному. Зустріла в Києві чоловіка за якого вийшла заміж та народила двох прекрасних діточок, які згодом порадували її онуками та правнуками. Вона зуміла стати щасливою дружиною, мамою, бабусею та навіть прабабусею. 

Євдокія відвідала багато міст в Україні та за її межами. Ділилась з нащадками історіями про війну та завжди говорила: «Вижити на війні можна, навіть жінці. До людських витрат звикнути неможливо. Головне – не втратити пам’яті про минуле, не зрадити її.»

Євдокія Миколаївна Завалій закінчила свій життєвий шлях 5 травня 2010 року. Похована на Байковому кладовищі в Києві. 

Поради миколаївських психологів батькам школярів

0

Перехід до шкільного віку це важливий етап у житті дитини, а й її батьків. Відпустити своє маленьке чадо у перший дорослий шлях це непросте психологічне випробування. Якщо батьки здатні в силу свого віку і життєвого досвіду впорається з хвилюванням, то маленькі діти ще не в силах протистояти всім труднощам, які їх можуть чекати в школі.

Миколаївські психологи та фахівці протягом багатьох років намагаються просвітити батьків як мінімізувати стрес школярів на різних етапах їхнього навчання. Більше на mykolayivchanka.com.ua.

Поради від шкільних психологів

Психологи Миколаївської Середньоосвітньої школи №30, яка розташована за адресою вулиця Квітнева, 50, розповіли на офіційному сайті школи, з якими проблеми може зіткнутися першокласник.

Перший клас – це хвилююче початок довгого шляху життя кожної дитини. З початком шкільного життя дитина може зіткнутися з низкою різних проблем. Починаючи від успішності в школі і закінчуючи відносинами між однокласниками.

Першою проблемою, з якою стикається шестирічна дитина, це зміна соціальної позиції. До початку школи дитина була просто дитиною, а тепер вона стала школярем. Відбувається зміни виховного процесу. Школа диктує свої правила. які відрізняються від правил дитячого садка чи батьків. Також дитина, можливо, вперше стикається з обов’язками, які на нього накладаються з першого навчального дня.

Після пристосування до нової соціальної позиції слідує адаптація до нового колективу та житла. Для кожної дитини адаптація відбувається по-різному. Хтось швидко адаптується до нового колективу та правил, а хтось може проходить адаптацію протягом багатьох років. У зв’язку з процесом пристосування у дитини наростає відчуття напруження та тривожності. Тільки через місяць – півтора ці почуття проходять і дитина починає сприймати те, що відбувається, спокійно, без стресу.

На швидкість адаптації впливає сімейна ситуація, відвідування дитячого садка та підготовчих курсів, стан здоров’я, характер дитини. Чим більше дитина була соціалізована до вступу до школи, тим легше і швидше пройде етап адаптації.

Окрім отримання нового статусу для дитини батьки так переходять у нову для них фазу – батько школяра. З цим також пов’язаний цілий ряд обов’язків, які впливають на дитину та її період адаптації. Батьки повинні розуміти, що їхні дії впливають на життя дитини у новому колективі. Перевірка домашнього завдання, підготовка необхідного одягу, активна позиція у житті класу та школи дитини – все це впливає на самовпевненість дитини у стінах школи.

Шкільні психологи радять новоспеченим батькам школярів позбавитися конструкції “Ми пішли в перший клас/ повинні вивчити вірш” цю конструкцію потрібно замінити на “Нам задав вивчити вірш”. “Нам” замість “Ми” дає зрозуміти дитині та батька що проблеми його шкільного життя це їх спільні проблеми.

Психолог ЗОШ №30 виділяють основні правила того, як допомога маленькому першокласнику пережити цей складний період. Перші два місяці батьки мають у всьому допомагати школяреві та стежити за його режимами. Батьки повинні бути лагідними та спокійними у всіх питаннях щодо шкільного життя. Якщо батько негативно чи агресивно реагуватиме на все що пов’язано зі школою, то у дитини сформується негативне ставлення до школи. Адаптація пройде дуже погано.

Дорогою до школи не варто наперед критикувати дитину і наставляти на хороші оцінки. Правильніше просто побажати дитині доброго дня. Також і після повернення зі школи краще запитати “Що цікавого було в школі?”, ніж запитати “Ти хоч там не хуліганив?”. Не потрібно давати дитині встановлення негативу.

Не можна торгуватися з дитиною, погрожуючи їй фізичною розправою за неправильно зроблені уроки. Кожна дитина має індивідуальні здібності до засвоєння матеріалу. Можливо, вашій дитині просто потрібно трохи більше часу, щоб зрозуміти пройдений матеріал.

Саме у першому класі формується весь подальший успіх дитини у навчальному процесі. У першому класі батькам потрібно виявляти більше зацікавленості у навчанні дитини, потрібно мотивувати її на успіх. І головне допомагати дитині так, щоб не робити за неї всю роботу. Зі вступом дитини до першого класу її батьки також стають першокласниками. Для успіху дитини її батьки також зобов’язані проходити навчальну програму разом із дітьми.

Необхідним є забезпечення робочого місця для дитини. Тиша, гарне освітлення та правильні стіл та стілець – важливі елементи для успіху та здоров’я дитини.

Поради щодо адаптації п’ятикласників

Перехід із початкової школи до середньої супроводжується новим стресом для дитини. З переходом до п’ятого класу з’являються нові предмети, нові вчителі з якими потрібно налагоджувати відносини, іноді зміна графіка навчання. Також із переходом у п’ятий клас у дітей починається деяка форма вікової кризи. З’являються перші симпатії до протилежної статі, відбувається остаточне формування характеру дитини.

П’ятикласники стикаються із різкою зміною умов освіти, ускладнення вимог до освітньої освіти. На тлі всього цього у дитини знову починає проявлятися тривога та збудження.

Загалом поради батькам п’ятикласників схожі на поради щодо першокласників. Допомагати школяру із засвоєнням нових термінів та матеріалів, спокійно реагувати на прояви самостійності дитини.

Про булінг

Миколаївський психолог та директор “Клубу неслухняних дітей” Таня Невойт неодноразово публікує на своїй сторінці статті про буллінг. У нашій країні поняття булінг досі залишається до кінця не прийнятим. Дуже складно передати посаду радянський шкільний апарат. Але психологи продовжують намагатися донести до вчителів та батьків усі жахи булінгу.

Є низка моментів, на які батькам варто звернути увагу і запідозрити булінг проти своєї дитини. Перше це псування речей дитини. Поламані іграшки, порваний рюкзак або одяг. Якщо ваша дитина повертається зі школи та її майно якимось чином зіпсовано, варто відвідати школу та дізнатися, що відбувається.

З метою убезпечити дитиною можна проводити моніторинг соціальних мереж дитини та її однокласників. З метою виявлення образливих постів про вашу дитину. Такий вид булінгу називається – кібербулінг.

Зовнішність – якщо у вашої дитини є садна, синці, одяг забруднений або порваний, жуйка у волоссі, це ознаки булінгу.

Також важливо говорити зі своєю дитиною і пояснювати їй, що якщо до неї застосовують булінг, то вона не повинна мовчати про це. Як би страшно йому не було, але він може розповісти про все вам чи шкільному психологу.

Поради щодо вибору професії від Миколаївського обласного центру зайнятості

Вибір майбутньої професії – це важливий етап у житті кожної людини, що символізує завершення шкільного життя дитини. Батьки зобов’язані допомогти, підказати та направити дитину у виборі майбутнього місця подальшого навчання. Незважаючи на те, що 2/3 випускників не пов’язують своє подальше життя з обраною професією, це не відкидає важливості цього вибору.

Перше, що впливає на вибір майбутньої професії дитини, – це сім’я. Батьки, бабусі, дідусі, тітки та дядьки – всі члени сім’ї мають вплив. Але важливо правильно впливати. Не нав’язувати свою думку і свої бажання, а спрямовувати. Не змушувати дитину жити нереалізованими мріями батьками. Сімейні традиції, життєві та трудові досягнення батьків також впливають на вибір дитини. Батьки повинні пам’ятати, що навіть якщо вони відучилися на юриста, але працювати за професією у них не вийшло, це не означає, що і у вашої дитини це не вийде.

Якщо батьки не мають можливості самостійно допомогти дитині у виборі професії, то варто звернутися до фахівця – шкільного психолога або до Центру зайнятості. Фахівці розробили низку методик та тестів, які допомагають школяреві визначиться з майбутньою сферою діяльності.

Працівники Миколаївського обласного центру зайнятості розробили поради для батьків випускників, які допоможуть їм визначитись у якій сфері дитині буде цікаво.

Важливо розмовляти зі своїми дітьми. Бути терплячим і чекати поки дитина відкриється і відповісти чесно до чого лежить душа. Якщо дитина не здатна визначиться з майбутньою професією, потрібно зрозуміти природу такої нерішучості.

Ще одна слушна порада – відправити дитину на сезонну роботу в бажану сферу або суміжну сферу діяльності. Це допоможе дитині зрозуміти чи справді їй це цікаво.

Якщо вибір професії школяра ґрунтується лише на його мріях, то потрібно допомогти дитині більше дізнатися про реалії професії та скласти план досягнення цієї професії. Можливо, коли дитина дізнається про всі тонкощі майбутньої роботи, вона змінить думку. І це збереже її від марно витрачених років в університеті.

На сайті Миколаївського обласного центру зайнятості є надсилання на профорієнтаційне тестування – “Моя професія”. Також на сайті Центру є перелік найпопулярніших професій в області та країні загалом.

Сепарація від батьків

Психологи дають таке визначення слову сепарація – це процес психологічного та емоційного відділення дитини від її батьків, формування його як самостійної особистості. Процес сепарації починається у дошкільному віці та в ідеалі закінчується у зрілому віці.

Відділення дитини від батьків – це необхідний процес як для дитини, так і для батьків. Ставши батьками ви повинні пам’ятати, що дитина не ваша власність і настає період, коли її потрібно відпустити у вільне плавання. Батькам варто пам’ятати, що ваші діти – це не ви. Вони окремі особи, які самі мають право вибирати свій шлях. І він може кардинально відрізнятиметься від ваших планів чи переваг.

Початок шкільного шляху – це хвилюючий процес та важливий процес у житті дитини та її батьків. Дорослі повинні зробити все, щоб шкільний час став найщасливішим у житті своєї дитини.

.